1863 Року, на 17 номері він припинив своє існування. R ііІашкевич

опублікував тут "Слово до земляків" - своєрідний реквієм по першому

народовському жу рналові. "Керунок того письма обійняли ми. - писав він,

без найменших матеріальних засобів". Аналізуючи далі причини падіння

часопису, він вказував на цькування його з боку "недругів кожного

вільного слова". За третю причину вважав він слабкість прошарку

інтелігенції, яка "у нас на Галичині ще невелика", що їй були адресовані

передусім "Вечерниці". Проте "Слово до земляків" закінчувалося на

оптимістичній ноті: із занепадом "Вечерниць" "не упаде (...) гадка, за котру

воші до посліднього числа боролися. - писав В. Шашкевич, - а котру ховає

у серці кождий справдешній малорусин. що щиро любить цілий свій 15-

милионовий народ". Невдача повинна заохочувати до продовження

розпочатого діла, адже кожен, звертався редактор до своїх читачів,

повинен дбати про "добро народу , або інакше: волю народу ..."

Значення жу рналу "Вечерниці" полягало в тому, що:

:59

Примітка. Харківська громада від січня 1863 року планувала видання

двомовного тижневика "Український вісник" за редагуванням Ф.

Павловського. Видання не дозволене на підставі висновку міністра Вну трішніх

справ П. О. Валуева від 11 жовтня 1862 року: "Збільшення кількості існуючих

уже періодичних видань без особливих поважних причин, особливо в Малоросії

і західних губерніях імперії, небажане".

3211) він дозволив вперше заявити про себе новому напрямкові народовців,

став їхнім боновим орі аном. де висвітлюватися їх програмові ідеї:

2) широко вперше познайомив галичан з українською літературою, шо

творилася в Росії, передусім доробком Т. Шевченка. П. Куліша. Марка

Вовчка. Л. Глібова та ін.:

3) представив українську літературну критику з Росії (П. Куліш. Л.

Жемчужников. О. Лазаревський):

4) подав зразки кваліфікованої публіцистичної полеміки з полькою пе­

ріодикою на захист власних українських інтересів (Д. Танячкевнч. К. Кли­

мкович):

5) пробудив національну свідомість галицьких у країнців: реалізував

ідею єдності України, розділеної до часу російсько-австрійським кордоном;

засвідчив можливість співпрапі на терені журналістики представників

різних регіонів України;

6) засвідчив появу і став трибу ною молодого покоління західноукра­

їнських журнатістів і письменників, як-от: Ю. Федькович. Ф. Заревич, В.

Шашкевич, Д. Танячкевнч. К. Климкович, - які хоч і не відзначалися

особливим художнім талантом, за виключенням Ю. Федьковича. але

робили свою справу в журналістиці сумлінно й самовітдано.

Пауза в історії народовської преси тривала недовго. Про вихід нового

журналу "Мета" містилося повідомлення в тому ж останньому числі

"Вечерннць". Новий журнал успадку вав передплатників попередника і мав

виходити за його програмою. У запрошенні до передплати обіцялося, що

його вихід розпочнеться з другого півріччя 1863 року. Але через хворобу

очей редактора К. Климковича організація журналу затяглася і його

перший номер вийшов у вересні. Друкувався вігг кулішівкою, яка була

вперше застосована в Галичині для у країнської жу рналістики й викликала

нову дискусію про правопис. Виходив журнал щомісяця. На обкладинці

стояла назва: "Мета - літературно-політичннй вісник". Його числа

називалися "томами". Епіграфом редакція обрала Шевченкові слова; "В

с£ош хаті своя правда, і сила, і воля", що стануть провідним гаслом у

майбутньому й журналу "Правда", провідного органу другого періоду

народовської журналістики. Уперше в "Меті" було вжито поняття "своя

правда" у значенні "українська націонаїьна ідея".

Це вже був не часопис газетного типу, а поважний журнал типу

вісника. Він був продовженням журнальних ідей "Молодої Русі", яка на

посаду редактора висунула з свого середовища провідного публіциста

"Вечерниць". У першому томі дру ку валася програма віщання.

"Скрізь у нас чу ється потреба такого письма. - читаємо тут, щоб було

огнищем руської народної ідеї, розбу джу вало б самовіжу народню. причи­

нялось би до самостайного подвигнення народу з його упадку і до скорішого

розвою його духовної жизні і вещественного добра на умовах єдино

можливих - на основі своєї народньої істоти" (Підкреслено нами. 1. М ).

Після ідеологічної преамбули викладалися далі два прагматичні

аспекти програми "Мети": по-перше, "здобування самостійної народньої

Михайли» 1.Л.