267Михайи .Л.

Розділ третій

Газета "Зоря Галицька"

Головна Руська Рада і створення "Зорі Галицької". "Зоря Галицька " під

редагуванням А. Павенцького. Комунікативна, інформаиійна nui

організаційна функції газети. Спроба альтернапиївного видання Руського

Собору газети "Dnewnyk Ruskyj". Перехід "Зорі Галицької" у власність

Ставропігійського інституту. Призначення редакпюром І. Гуиіаіевича пш

зміна оринтації газети від народницької на москвофільську. "Зоря

Галицька" під керівництвом Б. Дідицького. Газета під керівництвом М.

Савчинського. Спроба по льської ад міністрації підкорити газету своєму

впливу. П. Костецькийу "ЗоріГалицькій". Відновлення видання на

москвофільських засадах. Занепад часопису та його причини

Газета "Зоря Галицька" упродовж історії свого існування не була

цілком москвофільською. Але долю видання можна зрозуміти лише під

кутом зору цього духовного явища. Більше того, "Зоря Галицька", що її

історія охоплює приблизно дев'ять років, увібрала в себе всі особливості й

складнощі політичного й культурного жигтя західних українців

революційної й пореволюційної доби: стрімке піднесення національної

самосвідомості під час революції, а потім розчарування, і повернення до

рутенства в добу реакції. А відтак доцільно розглядати історію цієї газети

після загального огляду москвофільської журналістики.

"Зоря Галицька" виникла як орган ГРР. Недарма І. Франко

кваліфікував її як "першу руську політичну часопись"

214

. Сучасний

дослідник М. Ф. Нечиталюк наголосив на ролі газети в зростанні

національного та політичного самоусвідомлення галицьких українців, а

відтак запропонував вважати її ''національно-політичним органом"

215

.

Заснована як тижневик, у 1849-1853 роках вона виходить двічі на тиждень,

далі знову повертається до попередньої періодичності.

Перший номер газети вийшов 3(15) травня 1848 року у знаменний день

скасування панщини в Галичині. Газета декларувала себе як "письмо

повременное для справ народно-політичних, церковних, словесности і

сільського господарства галицько-руського і буковинсько-руського

народу". За короткинчас газета набула величезної популярності й досягла

астрономічного як на той час накладу -J4 тис. примірників. Її пропагандою

займалися поменші ради, священики рекоменду вали її передплачувати своїм

парафіянам.

л

Зоря Галицька" яаляла собою тип загальної інформаційної

газети і репрезентувала на своїх сторінках не політичну партію, а

всенародну громадську організацію. Цим і була викликана її попу лярність.

214

Франко І. Я. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 року //

Франко І.Я. Зібр. творів: У 50 т. - К.. 1984. - Т. 41. - С. 289.

215

Нечиталюк М. Ф. "Зоря Галицка" з погляду сучасного пресознавства // Укра­

їнська журналістика: історія і сучасність / Доп. та повід. П'ятої Всеукр. наук.-тео-

рет. конф. 27 - 28 листопада 1998 р: за ред М. М. Романюка. - Львів. 1999. - С. 203.

268Історія української журналістики XIX століття

Навіть підзаголовок достатньою мірою демонструє, яку велику

проблему складало для журналістів вироблення української літературної

мови на народній основі. Мовний режим газети неможливо оцінити

однозначно: у 1848-1851 роках вона виходила близькою до народної

мовою, у 1851-1854 роках - язичієм, у 1855-1857 роках знову повернулася до

народної мови. При цьому сучасній людині слід мати на увазі, що рівень

розвитку тодішньої української мови в Галичині був далеким від її

сучасного літературного взірця, у ній трапляється багато незвичних для

сьогодення лексем і синтаксичних конструкцій. Але саме за допомогою

журналістики відбувалося становлення того варіанту української

літературної мови, якою сьогодні говорить і пише Україна.

Зоряшім часом газети були ті роки, коли вона виступала як орган ГРР,

що, звичайно ж, не позначалося в її вихідних даних. Проте газета друкувала

всі офіційні документи ГРР. стала справжнім комунікативним каналом

керівного органу з українським населенням краю, ставши на позиції її

програми: єдність українців по обидва боки російсько-австрійського

кордону, вимога національно-культурної автономії українців в Австрії та

інші політичні та ідеологічні постулати. Саме на цій позиції газета

завоювала авторитет, незважаючи на кириличний шрифт і малозрозумілу,

далеку від живої усної мову.

У цей час "Зорю Галицьку" редагує Антін Павенцький (1818-1889) -

один із засновників і активний член ГРР. Він походив з інтелігентної

родини, закінчив 1841 року правничий факультет Львівського університету

1 працював нотарем у Львові. Розбуджений до політичного життя

революцією 1848 року він висунувся в число провідних українських діячів

того часу. "Зорю Галицьку" він видавав на власні кошти, виступивши

одночасно її видавцем і редактором. "Керівництво Ставропігійського

інституту', - підкреслив Г. П. Маценко, - високо цінувало його здібності,

оскільки саме йому, а не наміченому раніше Д. Зубрицькому було доручено

керівництво редакцією"

216

. Допомагав А. Павенцькому так званий

"редакційний гурток", у якому роль другого редактора відігравав І.

Жуківський, а до складу входили Ю. Вислобоцький. Т. Леонгович, І.

Борисикевич. П. Головацький та деякі інші особи.

15 травня 1848 року газета надрукувала Відозву Головної Руської Ради

до руського народу - своєрідний маніфест про власне створення та завдання,

що їх вона ставіпь перед собою: публікувався склад ГРР та звернення

редактора "Братгя русиньї!". у якому він вже предстааляв читачам своє

віщання, викладав мету його створення. Завдання газети, читаємо тут,

подавати "розправи і розговори о життю нашім народнім і політичнім (о

справах краю нашого), о нашім народі, єго історії, єго язиці, релігії, обичаях,

життю домовім". Особливо підкреслювалася універсальність часопису,

орієнтація ного на тип загального віщання: "аби кождий - і свящешік, і

2 6

Маценко Г. П. Газета "Зоря Галнцка" в іменах I I Українська періодика:

історія і сучасність. - Львів. 1999. - С. 222.

9Михайлин ЬЛ

світський, і міщанин, і рільник. старший і молодший, мужеський і женськшї

пол знайшли в тім письмі щось, що бу де мати для них якігіісь пожиток".

Редактор обіцяв інформу вати читачів "про відношення ру ського народу

до держави й до інших народів, передусім тих. які живуть у Галичині": при

цьому "неухильно стояти в обороні українства", домагатися "спокою, згоди

і порядку в краї", аби "ніколи з правдою і справедливістю не минути".

Тут же розпочалося дру ку вання офіційних доку ментів ГРР. Зокрема

під заголовком "Будьмо народом!" публікувалася відозва, ухвалена на

засідання ГРР 10 травня 1848 року. "Ми. русини галицькі, говорилося в

ній. належимо до великого руського народу, котрий одним говорить

язиком і 15 мільйонів виносить, з яких півтретя мільйона землю Галицьку

замешкує". Стверджу валося далі, що український народ має давню історії і

глибокі традиції боротьби за волю, але несприятливі історичні обставини

спричинилися до втрати ним своєї держави. Зараз настав час "знову...

розвивати нашу національність у всіх напрямках"; висловлювалася думка,

що досягти цього можна лише "під охороною Австрії".

У наступному чиелі 23 травня 1848 року подавався найвизначніший

офіційний доку мент - звернення ГРР до цісаря Фердінанда І. складене групою

української інтелігенції ще 19 березня 1848 року. У ньому піеля преамбули, що

декларувала існування українського народу, численного за кількісними

показниками, з давніми історичними традиціями, викладалися такі вимоги:

1) запровадити українську мову в народні середні училища;

2) теж саме - у вищі навчальні заклади:

3) оголошувати державні документи у країнською мовою:

4) вимагати вщ у рядників у Галичині знання української мови:

5) того ж самого від греко-католнцького священицтва;

6) зрівняти в правах ду ховенство усіх обрядів:

7) зробити для русинів доступними усі державні посади.

Тут же друку вався ще один офіційний документ Устав ГРР.

Через тиждень, 30.05. 1848 року, уже була опублікована від імені

центрального уряду відповідь міністерства внутрішніх справ "До руского

собору во Львові" від 9 травня 1848 року, у якій говорилося про

задоволення всіх висунутих вимог, але з роз'ясненням по двох пунктах.

Щодо запровадження української мови у вищі навчальні заклади

вказувалося таке: "Зо взгляду, що рускій язык на теперешнем щаблі свого

розвинення до уделеня многих науковых предметов ще не совершенно

успособленый, обялене желанье, абы в циркулях Русинами замешканых

также в высших училищах рускому язьїкові в науках народной руской

людности далося розширенье. в той способ вывовншся: що в высших

училищах руского краю поперед катедра того языка запровадится. абы

обу чащей ся молодежи до фундаментального вывченя своей родной мовы

способность подати, а так вдосконалене той мовы пршагодпти".

У відповідності до цього пункту в грудня 1848 року у Львівському

університеті бу ла вперше в У країні відкрита кафедра української (руської)

філології, яку тоді зайняв Яків Головацький.Історія української журналістики XIX століття

Австрійський уряд також давав роз'яснення про неможливість

втручання світської влади в справи церкви і потребу їй самій розв'язувати

власні проблеми.

"Зоря Галицька" разом з ГРР жваво реагувала на політичні події.

Розвиток революції призвів до того, що цісарському дому довелося втікати

з столиці до Тіроля. в Інсбрук. під захист відданого короні місцевого

населення. У' листі від 26.05 1848 року ГРР запевнила цісаря у

вірнопідданстві галицьких русинів. "І так тая буря коло крепкого храму

Австрии безследно перейде. - писалося в листі, и славов блистяіца звезда

сиятельного цесарського престола по коротком захмареню скоро новым

блеском заново засіяє".

Скоро, однак, газета почала, окрім політичних питань, торкатися

економічних і навіть господарських проблем галицьких русинів. 4 липня