202Історія української журналістики XIX століття

Розділ сімнадцятий

Газета Леоніда Глібова "Черниговский листок"

Заснування газети. Особистість Л. Глібова та характер його видання.

Політичні огляди, подорожні нариси, соціальна сатира, освітня

проблематика, огляди культурного життя на сторінках "Черниговского

листкаІнші автори газети. Припинення видання

Видання щотижневої газети "Черниговский листок" можна

розглядати як приклад благотворного впливу журналу "Основа" на

українське громадянство й українську журналістику. Якщо можливе

віщання великого "грубого" часопису українського спрямування в

столичному Петербурзі, то чому не можливі віщання скромних газет такого

ж напрямку в провінційних містах України? Такі думки неодноразово

виникали в свідомості активних українофілів.

На самому початку 1861 року полтавська громада подала до

цензурного комітету клопотання про дозвіл видавати в цьому губернському

місті газету українського напряму за типом "Основи" під назвою "Ннва".

Але всі заходи виявилися марними і розбивалися об негативні

характеристики, які віщавала пропонованим громадою редакторам

майбутньої газети політична поліція (тобто, III відділення). Так були

відхилені кандидатури В. Лободи (начальника телеграфної станції). О.

Строніна (викладача гімназії, вчителя М. Драгоманова), Є. Милорадович

(багатої полтавської поміщиці, дочки колишнього губернського

предводителя дворянства І. Скоропадського). Особливо наполегливо

протидіяв утворенню в Полтаві українофільської газети місцевий

губернатор Волков. Полтавським громадівцям так і не пощастило знайти

цілком благонадійну з погляду жандармерії людину для редагування

часопису, і вона так і не була дозволена. Інакше сталося з Л. Глібовнм.

Навесні 1861 року він подав до Київського цензурного комітету

клопотання про дозвіл видавати в м. Чернігові щотижневу газету. Одночасно

Л. Глібов звернувся й до директора гімназії, у якій працював учителем,

підтримати його прохання. До цензурного комітету була подана й програма

нового часопису. "Мета віщання. - писав у ній майбутній видавець і редактор,

- надати можливість місцевим жителям мати друкований орган громадського

жіптя і діяльності"140

. У газеті передбачалося друкувати літературні твори

невеликого розміру: новшш й повідомлення з столиці губернії та повітових

міст; популярні статті з сільського господарства, домоводства,

промиетовості, торгіалі, медицини, освіти тощо; бібліографічні повідомлення

та короткі відгуки про книжки: а також об'яви приватних осіб та офіційних

установ. Ціна "Черниговского листка" встановлювалася на 1861 рік - два

карбованці сріблом. На цей час Л. Глібов уже був відомим письменником,

автором поетичної кнігжкн російською мовою, численних українських байок.

140

Цит. за кн.: Деркач Б. А. Леонід Глібов: Життя і творчість. - К.: Дніпро. 1982.

- С. 23.Михайлин І.Л.

опублікованих у газеті "Черниговские губернские ведомости", а також

публікації великої добірки віршів в "Основі".

Леонід Іванович Глібов [21. II. (5. III) 1827, с. Веселий Поділ,

Полтавщина - 29. X. (10. XI) 1893, Чернігів] - знаменитий український

байкар, народився в родині управителя поміщицького мастку. З 1840 року

він вчився в Полтавській гімназії, багато читав, серед його лектури - й

нечисленні на той час українські книжки. Але розпочав творчість юнак

російською мовою. У 1846 році він відібрав п'ятдесят найкращих своїх віршів

і на початку наступного року віщав у Полтаві їх окремою книжечкою, давши

їй назву "Стихотворения Леоніща Глебова 1845 и 1846". Замість похвали й

позитивних відгу ків у критиці, учень був викликаний інспектором гімназії І.

І. Боровиковським (братом знаменитого поета Левка Боровиковського) для

винесення догани за віщання книжки без відома дирекції гімназії.

Л. Глібов був хворобливою дитиною, що позначалося на його успіхах

у навчанні. Того ж 1847 року йому довелося залишити гімназію, так і не

закінчивши її. Провівши два роки в батьковій оселі, Л. Глібов знову

береться до навчання, уже в доволі пізньому віці вступивши в Ніженський

ліцей вищих наук князя Безбородька, де він вчиться впродовж 1849-1855

років. Під час навчання в 1853 році на сторінках неофіційного відділу

"Черниговских губернских ведомостей" він друкує близько тридцяти

українських байок, започаткувавши новий напрям у своїй творчості.

Попрацювавши короткий час у містечку Чорний Острів Подільської

губернії, 1858 року Л. Глібов переїздить до Чернігова, де дістає посаду

вчителя географії в місцевій чоловічій гімназії, а згодом призначається

наглядачем благородного пансіону при ній. Про його популярність

свідчить також і те, що його запрошують викладати історію й географію до

приватного пансіону в Чернігові. У Чернігівській чоловічій гімназії Л.

Глібов був учителем майбутнього письменника Г. Успенського та відомого

громадівця П. Косача (батька Лесі Українки). Учні завжди з повагою

відгукувалися про свого вчителя, знали напам'ять його байки.

Ідеалом для Л. Глібова було спокійне життя, без нервових

перевантажень і психічних випробувань. "Епітет завзятий мені не личить, -

писав він 22 червня 1861 року в листі до О. Я. Кониського, - тому що я мир

і спокій вважаю синонімами щастя"141

. Лише велика любов до України й

покликання журналіста підштовхують його до такої клопітної справи,

якою було редагування щотижневої газети.

12лішня 1861 року Л. Глібов розпочав віщання "Черниговского листка".

У серпні 1863 року його віщання було припинене у зв'язку з процесом над

членом народницької організації "Земля і воля" І. О. Ацдрущенком, який був

товаришем і автором Л. Глібова. Незважаючи на те, що, крім дружніх листів,

ніяких компрометуючих матеріалів знайти не вдалося, Л. Глібову не лише

було заборонено видавати газету, але його було звільнено з посади вчителя й

141

Глібов Л. І. До О . Я . Кониського // Глібов Л. І. Твори: У 2 т. - К.. 1974. - Т. 2.

- с. 352.

ПА ЛІсторія української журналістики XIX століття

вислано адміністративним порядком до Ніжина. Лише в 1867 році йому

дозволили повернутися до Чернігова, де за допомогою прихильників його

таланту йому було запропоноване місце директора земської друкарні, яка на

той час ще не існувала і яку ще треба було створити. На цій посаді й працював

знаменитий байкар до кінця свого життя. Його байки за життя виходили

тричі: у 1863. 1872 і 1882 роках, щоразу повнішим віщанням. Наприкінці

жіггтя він став відомій як дитячий письменник, друкуючи в народовському

дитячому журналі "Дзвінок", що почав виходити з 1890 року, багато дитячих

віршів, загадок, акростихів тощо.

Віщання "Черниговского листка" на початку 1860-х років було

журналістським подвигом Л. Глібова. Чернігів у ті роки, хоч і був

невеликим провінційним містом, але в ньому жили відомі діячі свого часу:

Павло Чубинський, Опанас Маркович, Степан Ніс. Свідома українська

інтелігенція навіть змогла об'єднатися й утворити громадську організацію

- товариство шанувальників рідної мови. На це коло й спирався Л. Глібов

у своїх журналістських намірах. До участі в газеті йому вдалося залучити П.

Куліша, О. Кониського, П. Кузьменка. П. Єфименка, М. Вербицького, М.

Номиса, О. Лазаревського, вже згаданого І. Андрущенка. Але їм належали

лише окремі невеликі матеріали. Через брак коштів і невелику кількість

читачів регіонального видання Л. Глібову так і не вдалося налагодити

більш-менш тривалий випуск газети, у її віщанні раз у раз траплялися

великі перерви. Так, у 1861 році вийшло лише 11 чисел часопису, у 1862 -