656Історія української журналістики XIX століття

Віршована трагедія В. Самійленка увібрала в себе національний сюжет,

але була наснажена загальнолюдськими ідеями, це був тон рівень літератури,

про який мріяли українські письменники й критики, прагнучи відірвати наше

мистецтво від народніщького дискурсу, підняти його до світових вершин.

І Іа жаль, четвер пій том "Складки". упорядкований тим же І Білиловсь-

кнм і виданий І897 року, aie вже не в Харкові, а в С.-Петербурзі, не дозволив

утриматися па попередньому високому рівні. Тут були зібрані твори Я.

ІЦоголева. М. Шамрасва. Д. Мордовия. Хв. Коржа. А. П. Гаткіна. В'ячеслава

Александрова. І. Нечуя-Левицького. І. Франка. П. Грабовського, В. Щурата.

П. Н. Річицького. А. Кримського, Д. Лворннцького. Ц. Білиловського.

Незважаючи на сузір'я відомих імен, альманах не мав цілісного задуму і

відзначався художньою розхристаністю. В історико-літературних працях

зустрічається вживання щодо цієї книжки назви "антологія". Це не

позбавлено змісту, оскільки деякі твори були передруковані тут з попередніх

першодруків. Це можна сказати про вірші N1. Вороного. П. Грабовського. І.

Франка. В. Щурата, оповідання І. Нечуя-Левицького.

Сталося л ак. іцо більш значні твори відомих письменників з'явилися тут

у передруках. а твори маловідомих авторів - у першодруках. Але саме вони

відзначалися невисоким художнім рівнем. В останньому випуску "Складки"

ІД. Білиловському не вдалося утримати й у країномовний режим: Д.Лворннць-

кігіі подав російською мовою нарис "Поездка на пепелище Чортомлыцкой

Сичи". Було зрозуміло, що сили упорядника вичерпуються. "Складка"

припинила виходити. Тим паче, що саме з І897 року було дозволено

друкувати у країнською мовою белетристику в журналі "Киевская старина".

Значення альманахової журналістики кінця XIX століття полягало в

тому, що

1) вона засвідчила невгасаючнй духовний зріст українського народу,

стала способом вияву української журналістики в умовах поліцейського

режиму Російської імперії;

2) альманахова журналістика засвідчила стійку тенденцію української

творчої еліти хіати свій літерату рно-художній жу рнал:

3) розвиваючись у хіежах переважно літералурного дискурсу, аль­

манахи стали хіісцехі публікації видатних літерату рних творів свого часу :

4) поруч із цим запровадження журналістської засади призвето до

публікації в альманахах і наукових праць, які збагатили українську науку

того часу;

5) найвіщатнішнхі явищем альхіанахової журналістики став двотохю-

вий альхіанах "Рада":

6) на жаль, альманахова жу рналістика засвідчила, що найгалановитіша

частина української творчої етітн, внаслідок переслідування українського

слова, знищення української освіти, відсутності української книги на російсь­

кому ринку, втягу валася в творення російської літерату ри, як те сталося з пол-

тавцехі В. Короленкохі. охтпрчанішом M Арщібашевихі, таганрожцехі А. Че-

ховііхі: українські альхіанахи часто у порядкову валися другорядних«! письхіен-

никами. які запрошували до у часті в них таких сахю, як і вони, учасників.Розділ сімнадцятий

Російськомовна українська журналістика:

"Киевский телеграф", "Киевская старина"

Формування ідеї українського наукового журна.іу російською мовою. Стара

громада у пошуках свого часопису. Видання газети "Киевский телеграф" за

часів редактора А. фон Юнка. Придбання газепш А. Гогоцькою і

запрошення до її ведення членів Старої громади. Організація журналу

"Киевская старина", його програма, періодизація історіїФ. Лебединцевяк

редактор. Перший період видання журналу. "Люди старої Малоросії" О.

Лазаревського. Публікація В. Антоновичем "Щоденника Освецина" і

"Записок Карла Хасцького", його власні статтіМ. Костомаров в

"Киевской старине". Харківська присутність: Д. БагалійіМ. Сумцов.

Фольклорист І. Манжура Авторська праця Ф. Лебединцева. Художня

література в часопису, дотичність до історичноїй київськоїпроблемапшки.

Публікації Шевченкових повістей. Фінансове становище журналу. Криза,

пов'язана з відмовою Ф. Лебединцева далі видавати його. Пошук Старою

громадою нового редактора. О. С. Лашкевич як редакпюр часопису.

Реформи в журналі та його здобутки: монографічні праці П. Житецького

"Нариси літературноїісторіїМалоруського наріччя в XVII столітті", М.

Сумцова "Культурні переживання", Д. Багалія, В. Науменка, запрошення

до співробітництва І. Франка. Художня література в журналі за О.

Лашкевич а: Г. Барвінок, Г. Мачтет, І. Франко. Зміни на краще і тривання

фінансової кризи. Смерть О. Лашкевича й придбання журналу Старою

громадою. Є. Кивлицький як тимчасовий редакпюр. Затвердження

редактором В. П. Науменка. Його організаційна діяльність. Вихід журналу

з дефіцитного бюджету. Дозвіл на друкування української белетриі пшки.

Проза і драматургія М. Старицького, драми М. Кропивницького, І.

Карпенка- арого, Л. ЯиовськоїПроза Панаса Мирного, Б. Грінченка, М.

Коцюбинського, В. Винниченка. Видатні наукові праці журналу третього

періоду: П. Єфименка "Нариси з історії Правобережної України ", О.

Лазаревського "Опис старої Малоросії Історичний нарис місцевості, що

скіадала Прилуцький полк", Ореста Левицького "Тривожніроки. Нарис з

суспільного й політичного життя м. Києва і Південно-Західного краю в