640Історія української журналістики XIX століття

Оповідання "Приятелі" розгорталося як історія двох друзів, які ще

змалку товаришувати. Кузьми Коватя та Кузьми Гуляя. У їх образах

вияскраатювашся питомі риси українського націонаїьного характеру.

Торжество моральних засад чесності, непідкупності навіть коштом

товариського авторитету демонстрував Кузьма Коваїь. викриваючи свого

приятеля в злочині. Разом з тим І. Нечуй повертався до своєї улюбленої

теми: протистояння в Україні самих українців та чужорідних етнічних

елементів. На злочин підбиває Кузьму Гуляя єврей Шмуль. спочатку

переховуючи в нього крадене добро, а потім і втягуючи його з сином

Василем у злочинну банду. Проте, якщо українців заслали на Сибір з

жінками й дітьми, то євреєві все минулося без наслідків: "що ж йому...

панує собі нівроку..." (с. 54), - так закінчував оповідач розповідь про

пригоду. Оповідання відзначалося властивою письменникові пластичністю

в ошісах характерів та ситуацій, розвивало традиційну ідеологію питомої

цінності України та українського простолюду як моральних чинників

суспільного жіггтя. Навіть під тиском зовнішньої сили, якою є єврейство в

Україні, національний характер не зазнає руйнування, а первісна

налаштованість на честь і справедливість торжествує в ньому.

В альманасі "Луна" був опублікований і нарис І. Нечуя-Левицького

"Шевченкова могила". Цей твір постав унаслідок перших відвідин письмен­

ником Канева на літніх канікулах І880 року. Його метою було описати "над­

звичайно пишні картини природи з могили", як зазначив сам автор у листі до

О. Кониського від 29 грудня І880 року. У нарисі міметичні аластивості мис­

тецтва доведені до максимальної фотографічної точності зображення самої

могили та краєвидів, побачених з неї. Саме в таких творах виправдовується

визначення І. Франка, дане І. Нечуєві-Левицькому: "Ів. Левицький - се

великій артист хору, се колосальне, всеобіймаюче око тої України"

466

.

І. Нечуй-Левицький підніс своєю участю художній авторитет альманаху

"Луна". Ще одним успіхом О. Кониського як організатора віщання було

залучення до участі в ньому М. Старнцького. Він опублікував тут добірку

поезій і водевіль на одну дію "Лк ковбаса та чарка, то минеться й сварка".

М. Старицький відрізнявся від О. Кониського вшцим рівнем поетичної

культури, недарма окремі його твори ("Виклик") стали народними піснями.

У його добірці зазвучали виразно особисті мотиви. Особливо вражав вірш

"Перед труною", що описував почуття батіка від смерті донечки. Вірш

"Серце моє нудне, серце моє трудне..." був побудований як звертання до

свого "іржавого серця", яке точать людські стогони і думки про народне

лихо. Поет хоче спочити від цнх дум і клопотів, але йому не вдається це

зробити, надто чутливим він є до неалаштованості зовнішнього світу. Про це

вірш "Зимовій вечір" ("Надворі крутить Заверюха..."). Його поет будує у

формі антитези: у його хаті теило. сухо, але він не має спокою від гризоти про

голоту, яка страждає в цю мить. Поетова уява розбудовує картину убогої

лФранко І .Я. Ювілей Івана Левнцького (Нечуя) //Франко І. Я. Зібр. творів: У

50 т.-К.. 1982. -Т. 35. - С. 374.

641Михайлин 1.Л.

хатки, де мати вкриває драним рядном замерзлих дітей, що ситять на соломі,

а сама при каганці виконує якусь роботу, щоб заробити на хліб дія них.

І вищий рівень зображених картин життя, і внутрішньо-пспхологічннх

переживань, і поетичної культури. - усе це свідчило, що в особі М.

Старицького українська поезія шукала нових шляхів опанування дійсності.

Недарма І. Франко вважав М. Старицького "першим із тих. кому

доводилось проламувати псевдошевченківські шаблони і виводити нашу

поезію на ширший шлях творчості'"46

.

У збірці "Луна" були опубліковані ще по одному віршу Я. Щоголева і

В. Мови, але вони не могли змінити загальної картини поетичного дискурсу

книжки, який характеризувався суперечливим протистоянням між

бездарністю-Я. Кониського і талантом М. Старицького. З творів останнього

тут був опублікований ще водевіль "Лк ковбаса та чарка, то минеться й

сварка". Побудований на побутовому конфлікті, наповнений цікавими

ситуаціями й висловлюваннями, він все ж відзначався дріб'язковістю змісту.

Твір висміював сільську старшину, яка не прокидалася від безкінечної

пиятики; а разом з нею й дріб'язковість селян, які позивалися через дрібниці,

аіе знаходили спільну мову, як тільки на столі з'являлася горілка й закуска.

Водевіль мав сценічне життя завдяки авторській винахідливості й

дотепності, повноцінності й виразності характерів. Зрештою, публікація

п'єсн була свідченням скорого зародження українського театру.

Альманах "Луна" був зустрінутий неоднозначно. Українство чекало

від нього дуже багато. Після Емського указу серед української інтелігенції

запанувала розгубленість. Василь Лукич в огляді "Закордонська Україна в