633Михайлин !.Л.

та її витрати, він прийшов до висновку, що навіть найменшій мірі вживання

спиртових напоїв "нема місця в селянськім бюджеті" (с. 35). а відтак

нормаїьна людина з внутрішніх чинників ніколи не вдасться до того.

.Яка ж причина існуючого п'янства? - замислився публіцист і відповів:

- ІІропінація. "Це така прнвілегія. на підставі котрої в кождім галицькім

селі й містечку тільки атастіггель більшої ("табулярної" або шляхецької)

посілості земської, має виключне право продукування й шннкування

головних спиртуозних напнтків: горівки. нива й меду" (с. 36).

Вивчивши статистику, В. Навроцькнй пропонував висновок: причина

п'янства не лежить всередині народу, ні в його націонатьнім, ні соціальнім

характері, вона нав'язана йому певною "правною" інституцією. "Держава

віддала той народ, із зв'язаними руками, найнікчемнішій з цілого світу

аристократії в аренду, для його витискання аж до послідньої каплі поту, аж

до його послідніх. навіть моральних - нащадків" (с. 56).

Решту п'ятої книжки "Громади" заповнювати праці самого М.

Драгоманова. Розділ "Звістки з України" декларувався як продовження

аналогічного розділу з другого тому. До двох уже опублікованих там

рубрик "Здирство" й "Темнота" додалися розділи "Усяке лихо вкупі".

"Марні надії" і "Проби повстання й товариських порядків".

Значну частину розділу складали доповнення до глав "Здирство" й

"Темнота". Глава "Усяке лихо вкупі" зібраіа листи та нариси універсаль­

ного змісту, які упорядник не міг віднести до якогось іншого розділу.

Глава "Марні надії" мала рубрики "Виселки", тобто виїзд на вільні

землі з місць постійного проживання (еміграція) і "Мрії" - де зібрані

висловлювання про бажане покращення селянської долі. Разом з тим

підкреслюватася марність надій: пани добровільно не відмовляться від

здирства.

Глава "Проба повстання й товариських порядків" і суголосна з нею,

опублікована в цьому ж томі стаття "Українські селяне в неспокійні роки

(1880-1882)" змальовували спроби стихійного протесту проти утисків.

Поруч з цим М. Драгоманов умістив ще дві статті: "Козацькі спомини

й громадські потреби в Кубанщині", нагадавши про український характер

населення цього краю, та "Українські громадівці перед польським

соціалізмом і польським патріотизмом" - полеміку з соціалістом

Болеславом Лімановським. який, на думку М. Драгоманова. намагався

сумістити дві несумісні речі: соціалізм і національній! патріотизм.

Завершальна книжка "Громади" виглядата вже наслідуватьною. М.

Драгоманов вичерпав свої творчі можтивості, свою фантазію, нічого

нового запропонувати не зміг. У джеретах з історії журналістики прігіінято

говорити про фінансові причини краху видань "Громади". Але виразно

бачаться причини психічного й моратьного характеру. М. Драгоманов як

людина гостра, нетерпима виявився неспроможним до збирання

літературних і наукових сіп і тому лишився на самоті, без фінансової і

творчої підтримки, духовно вичерпався і змушений був припинити видання

"Громад".

634Історія української журналістики XIX століття

Значення збірників і однойменного журналу Полягало в тому, що

1) це були перші спроби вільної української безцензурної преси на

соціалістичному ідеологічному грунті:

2) вони довели високий науковий рівень українського соціалізму;

3) давали широкий (хоч і однобічний) огляд українського життя в

Авсгрії й Росії: широкий, бо побудований на багатьох, а однобічний тому,

що лшпє на негативних прикладах:

4) створити публіцистичний, науково-соціологічний стилі українсь­

кої мови, були засадннчо одномовними: про найскладніші речі говорити

лише українською мовою, старанно формуючи лексичну базу дтя цього:

5) були адресовані освіченим читачам, формували світську

українську інтелігенцію.

Тпмчасом продовжувався розвиток української журналістики на

Американському континенті. Кількість українських емігрантів тут весь час

зростала. У 1884 році дійшла справа до того, що українська громада міста

ІІІенандоа (Пенсільванія) звернулася до митрополита Сильвестра

Сембратовича з проханням надіслати для їхнього приходу священика.

Митрополит спинив свій вибір на о. Іванові Волянському (1857-1926). який

і прибув до Америки на початку грудня 1884 року. Великою була його

душпастирська діяльність: він будував церкви, утворював "запомоговГ

братства, закладав кооперативні організації, ' Просвіти", школи, читальні.

Заснування української газети він розглядав як важливий засіб

допомогти своїм землякам зберегти релігійну й національну тотожність. З

цією метою він розпочав віщання в Шенандоа газети "Америка", перше

число якої з'явилося 15 серпня 1886 року. Планувалося, що газета має

виходити раз на два тижні, але зайнятість іншими справами змінила ці

плани: за 1886 рік вийшло 6 чисел часопису. Виходив він коштами самого

редактора. О. І. Волянський став просити в митрополита помічників. У

березні 1887 року до нього прибули волонтер - студент права Львівського

університету, член "Акадімічного братства" Володимир Сіменович і о.

Зенон Ляхович. Перший з них з червня 1887 року (від № 10) став

редактором газети "Америка".

Восени 1888 року о. І. Волянський вислав В. Сіменовича в Україну з

широкою місією залучити до еміграційних справ свящешіків, енергійних

молодих людей з інтелігенції, які б змогли тут завідувати кооперативними

крамницями, організовувати український люд, бути складачами у

дру карнях тощо. У місію В. Сіменовича входило розширити коло авторів

для співробітництва в газеті. Відомо, що він зустрічався з І. Франком. М.

Паалнком. Н. Кобрннською. Сам о. І. Волянський через М. Паалика

запрошував дописувати до газети М Драгоманова. .Але здійснені ці плани

не були через короткий вік часопису.

Видання газети тривало три з половиною роки. Католицькі священики

обурювалися перебуванням поруч з ними одруженого уніатського попа.

Вони зажадали від Риму віщати спеціатьну заборону перебувати в Америці

жонатому духовенству . Такий рескрипт згодом з'явився. У відповідності до

635Михайлин І.Л.

нього митрополит С. С'ембратович відкликав о. І. Волинського в Україну.

2 червня 1889 року засновник "Америки" виїхав додому. По його від'їзді

газета занепала. 22 лютого 1890 року вийшло її останнє число. І. Франко

назвав цю газету "скромним, але дуже інтересним початком русько-

американської преси'"16

.

Але крита скресла, українське пресове слово почало все сміливіше зву­

чати на Американському континенті. Після занепаду "Америки" з'явилося

кілька спроб створення українських газет, аж поки 15 вересня 1893 року о.

Григорій Грушка (1859-1913) не заснував у Джерсі-Сіті газету "Свобода",

яка існує й досі. За напрямком газета була раднкально-національною. Ре­

дакторами її були о. Г. Грушка (1893-1895). о. Н. Дмитрів і о. І. Констан-

кевич (1895-1897), о. С. Макар (1897-1900). Заснована як двотижневик, вона