606Історія української журналістики XIX століття

спрямована на захист "угро-руських" селян, які своєю працею приумножують

силу й могутність Угорщини, а віл неї мають тільки зневагу й презирство.

Святкування тисячоліття Угорщини, що провадилося з великим розмахом,

стало підставою нагадати "цивілізованій Європі" про гі негативні явища,

якими наповнена її сучасність. Вона величається свободою, але її не мають

залежні народи, а серед них і русини Ми "підносимо торжественно протест. -

писали автори. - проти брутаїьного вннародовлення. економічного

районування, духовому стемнюванню і моральному увідлюдуванню угро-

руського народу, не меншому, коли не більшому, як те. якого дізнають інші

нематярські народності Угорщшини" (с. 9).

У наступному числі журналу бала опублікована стаття Г. В. Плеханова

"Робітницький і революційний рух в Росії" (1896. № 2). Вона була

підписана криптонімом Г. В. Дослідники довели, що її авторство справді

належить керівникові групи "Визволення праці". Він і Віра Засулич у цей

час уважно читали радикальні галицькі віщання. Відомо, зокрема, що Г. В.

Плеханов високо оцінював газету "Хлібороб" і вважав її найкращою на той

час газетою для селян.

' У статті "Робітницький і революційний рух у Росії" було зроблено

огляд робітничих страйків у Петербурзі, діяльності політичних

пролетарських організацій, зокрема й Союзу боротьби з визволення

робіллпічого класу, повідомлялося про арешти революціонерів, а між ними

вперше згадувалося її про майбутнього В. І. Леніна - адвоката Ульянова,

брата повішеного в 1887 р. Цей факт неодмінно підносився до

найважливіших радянськими істориками журналістики.

Вагомого значення в журналі набула рубрика "Вісті з Росії", яку ре­

гулярно вів М. Вороний під псевдонімом Ното. Це був загальнополітичний

огляд, побудований на фактах, що висвітлювалися в російській пресі.

У відділі "Хроніка" тривала традиція друку вання некрологів, наприклад.

ТІанько Куліш" (1897. № 1), повідомлень про вихід нових книжок, зокрема

ліричної драми І. Франка "Зів'яле листя" (1897. № 1). але збільшилася питома

вага матеріалів з російського житія; так була опублікована сталтя М.

Вороного "Маруся Вітрова" (1897. № 2). присвячена трагічній загибелі

революціонерки, що наклала на себе руки після того, як була зґвалтована

тюремником. Ця подія облетіла всі газети Росії. Б. Грінченко написав вірш

"Марусі Вітровій, мучениці, що спалила сама себе у ІІелропаалівській тюрмі

в Петербурзі", що був уміщений у цьому ж числі журналу.

Сам І. Франко від числа до числа вів рубрику "Хроніка політична",

уміщуючи в ній то окремі статті на визначені теми, то політичні огляди

поточних подій. Наприклад у другому числі 1896 року пу бліку валася сталтя

І. Франка "Реалісти чи кар'єристи?", а в четвертому числі 1896 року

політичний огляд мав такий підзаголовок: "П'ятий з'їзд ру сько-у країнської

радикальної партії. Передвиборні заходи. Галицька конституція в

австрійському парламенті. Нова руська партія. Заява".

У статті "Зміна системи" (1896. № 3) І. Франко вдався до рефлекеїй з

приводу вірнопідданської "нової ери", оскільки її ідеї ще й тоді носилися в