595Михай.Іин і.Л.

яка справді виявити кам'яну наполегливість у доведенні до логічного кінця

свого життєвого шляху. Це була теж романтична драма і максимально

загостреними пристрастями, могутніми героями, що прагнули змінити

обставини звичного людського життя, а ні - то померти за свої ідеали.

Драма пічний доробок жу рналу "Житє і слово" ознаменував прихід в ук­

раїнську літерату ру неоромантизму. Пройде час. і на самому початку XX сто­

ліття цей напрямок розквітне в творчості Лесі Українки і В. Внншіченка. С.

Черкасенка її О. Олеся. Vie його джерела у геніальній творчості І. Франка.

Y науковій частині журналу лідерство захопили матеріали трьох

авт орів: М. Драгохіанова. А. Кримського і О. Герлецької о.

М. Драгоманов запропонував І. Франкові велику працю "Старі хартії

вольності. Історичні начерки" (1894. №№ 1-2. 4-6). Він підготував дослідженій

д ія болгарського видавництва, але поюдився на паралельне опу бліку вання

його українською хювою. Це була велика праця з історії європейського

лібералізму. Драгомацов простежив виникнення ідеї свободи та її правового

закріплення у Великій хартії вольності. підписаній англійські™ королем

Іоанохі Безземельним 15 червня 1215 року. Її автор вважав першою

європейською конституцією. Ця наукова праця хіала значний вплив на

формування наукових поглядів молодих українських партій на правові хіежі

їх діяльності, вироблення в Україні покоління професійних політиків.

М. Драгоманов і далі співробітничав з журналохі "Жіггє і слово",

подавши до етнографічного відділу "Матеріали до історії віршів

українських. Зібрав і впорядкував М. Драгохіанов" (1894, №№ 1, 4). а

наступного року пращо "Освіта на Україні в XVIII ст." (1895, № 3), а також

ряд дрібних заміток "До історії української хлоцоманії в 1860-ті роки", "Дві

студентські пісеньки з Києва 1863 p.". "Народний геатр на Україні",

"Неповний варіант думи [про Івана Богуславця]" (1895. № 3).

А. Крихіськші написав для "Життя і слова" оглядову статтю "Про

Румянцевський му зей у Москві" (1894. №№ 3. 5). Цей музей хіав найбільшу

в Росії бібліотеку. яка в майбутньому дістала назву "Бібліотека СРСР імені

В. І. Леніна". Вона була заснована 1862 року в складі Рухіянцевського

.музею. А. Кримській! головну увагу приділив сахіе форхіуванню бібліотеки,

оглядові рукописів і стародру ків церковних і слов'янських.

Нарешлі. О. Терлецький під псевдонімом І. Заневич подав працю

"Літературні стремління галицьких русинів вії 1772 до 1872" (1894, №№ 2­

6: 1895. №№ 1-6). Це була найголовніша праця о. Терлецького, до якої він

збирав матеріали все життя. Він усе не наважу вався її писати, завалений

безхіежніслю матеріалу, якому не міг дати ради, згрупувати її

систематизувати його. Праця гак і залишилася ехіпірпчною, у ній було

наведено багато фактів, безліч цитат, але не було авторського аналітичного

слрнжня. Усе ж з ехіпіричного хіатеріалу вимальовувалася безкінечна

боротьба галицьких русинів за рівноправність і свободу, наполегліші

зусилля у відстоюванні свого українського світу, нарощування духовної

праці, що приводило до піднесення національної свідохюсті маси лру дарів.

Праця О. Терлецького є важливою пахіяткою у країнської публіцистики.