586Історія української журналістики XIX століття

Після припинення "Народу" і "Хлібороба" як партійний орган

упродовж 1895-1896 років за редакцією В. Будзиновського (1868-1935)

виходив двотижневик "Радикал". М. Павлика вже не запросили до його

керівництва та й позбавлений підтримки М. Драгоманова він відразу

втратив половину своєї політичної й журналістської ваги. В.

Будзнновський. що в після розколу радикальної партії (1899) став

провідником Української національно-демократичної партії, вперше

формулюючи завдання "Радикала", висловився за боротьбу проти

централістичних змагань російських партій, незалежно від їх політичного

забарвлення, навіть якби вони стояли на радикальних чи революційних

позиціях. Разом з тим часопис проголосив себе органом тих українців у

Росії, що пряхіують до тої ж цілі, що й галицькі радикали. Це була нова

антндрвагоманівська настанова, яка визріла в радикальній партії: єднатися

з українцяхіи навколо завдань української незалежності, а поборювати

споріднені російські партії, оскільки вони стоять на позиціях централізму.

З 1 червня 1896 року в Коломиї за редакцією д-ра Кирила

Трильовського (1864-1941), відомого діяча радикальної партії, в

хіайбутньохіу депутата крайового сейму й державної ради, розпочалося

віщання радикального хйсячника "Громада", але вийшло лише 5 його

чисел. Якихось значних матеріалів, що увійшло в історію наукової чи

суспільно-політичної думки, тут не з'явилося.

Та ж частина радикалів, яка еволюціонувала вліво і в майбутньому (10

вересня 1899) утворила Українську соціалістично-демократичну партію

(УСДП), 1 січня 1897 року розпочала видавати свій двотижневик. З огляду

на те, що українське робітництво в галицьких хіістах було сполыцене,

газета друкувалася латинкою і хіаіа назву "КоЬіїпук".

Найбільш вдалим і тривалим інфорхіаційннм проектом радикалів було

віщання газети 'Трохіадський голос", що існувала з 1895 до 1939 року.

Першіш його видавцехі і редактором був невтомний В. Будзнновський, але

він на цей раз запропонував таку програму національно-соціального

співробітництва, яка змогла подолати відцентрові тенденції, що розривали

радикальну партію, і сконсолідувати в газеті діячів різного спряхіування.

"Громадський голос" виходив спочатку місячними газетними випу сками,

але вже в 1906-1909 періодичність виходу його зросла до двох разів на

тиждень. У віщанні співробітничали І. Франко, М. Паалик, О. Маковей, В.

Стефаник. Л. Мартовнч. Марко Черемшина. Проте, розквіт віщання

прпйшовся вже на XX століття.

Таким чином журнали "Народ" і "Хлібороб" залишилися найбільш

прикхіетними явищахш радикальної журналістики періоду існування РУРП.

Значення журналів "Народ" і "Хлібороб" полягало в тому, що вони

1) започаткували власне партійну українську журналістику, були

першими виданняхш. які деклару вали себе як органи політичних партій;

2) вели активну боротьбу за народні інтереси, показували реальний

шлях до боротьби з ну ждою. політичним безправ'яхі, широко висвітлювали

соціалістичний рух в Галичині, Австрії й за кордоном; підносили культ

587Михайин І.Л.

освіти, науки, боротьби з галицькою герметичністю, провінційним рівнем

політичної, освітньої й мистецької культури в ній:

3) опублікували класичні твори української літератури, зокрема І.

Франка, Лесі Українки. Л. Мартовича. Н. Кобрннської;

4) опублікували класику української публіцистики, представлену,

зокрема, у працях М. Драгоманова. І. Франка. Ю Бачинського;

5) виховати й загартувати журналістський талант В. Будзиновського.

Ю. Бачинського, К. Трнльовського, які згодом заснували свої періодичні

видання, зробили свій помітний внесок у розвиток української

журналістики;

6) засвідчили цілковиту поразку космополітичної драгоманівщиии.

відмову від неї навіть провідників радикального руху, які бачили

ущербність і безперспективність того шляху, на який спроваджував їх М.

Драгоманов.

588Історія української журналістики XIX століття

Розділ чотирнадцятий

Журнал "Житє і слово"

Заснування журналу, І. Франко як його організатор. Два періоди в історії

журналу. Характериспиіка обличчя журналу в перший період.

Белетриспшка журналу. Поема "Новик" О. Маковея, лірика П.

Грабовського, У. Кравченко. Формування в "Житі і слові" книжки І. Франка

"Мій Ізмарагд". Перекладна поезія: І. Франко, А. Кримський і В. Щурат як

перекладачі журналу. Проза в журналі: роман І. Франка "Основи

суспільності". Драматургія в журналі: перекладна "Едіп цар" Софокла;

оригінальна - "Сон князя Святослава" і "Кам'яна душа" І. Франка,

фольклорні джерела і неоро мантичний характер творів. Науковий відділ

журналу пш його головні автори. Праці М. Драгоманова "Старі хартії

вольності. Історичні начерки"; А, Кримського "Про Румянцевський музей у

Москві"; О. Терлецького "Літературні стремління галицьких русинів від