Глава 8. Бюджетна система україни

249

цільового методу передбачає розробку, аналіз і добір програм на стадії стратегічного планування. Кожна програма має чітку мету реалізації, завдання, терміни й етапи (за наявності) фінансування.

3. Класифікація фінансування бюджету.

Визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхід­них для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фі­нансових ресурсів, що утворилися внаслідок перевищення дохо­дів бюджету над його видатками (до цієї групи належать платежі з погашення основної суми боргу). Поява даної класифікації по­яснюється переходом України до міжнародних стандартів ста­тистики державних фінансів.

Фінансування бюджету класифікують:

• за типом кредитора, оскільки джерела покриття дефіциту (фінансування) бюджету можуть бути внутрішні (надходження від сектора державного управління, від фінансово-кредитних органів тощо) та зовнішні (позики від міжнародних організацій економічного розвитку, міжнародних фінансових організацій, іноземних комерційних банків і т. ін.);

• за типом боргового зобов'язання, яке може емітуватися у формі облігацій внутрішньої та зовнішньої державних позик, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань; депозитів та цінних паперів, що їх використовують для управління ліквідніс­тю з погляду внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування.

4. Класифікація боргу.

Систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання дер­жави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. Критерії класифікації боргу є аналогічними з класифікацією фі­нансування бюджету і взаємопов'язані з ним. Якщо класифіка­ція боргу за типом кредитора визначає зовнішнє або внутрішнє джерело, то за типом боргового зобов'язання розрізняють за­боргованості залежно від терміну розміщення фінансового зобо­в'язання — довгострокові (від 5 до 10 років), середньострокові (від 1 до 5 років) та короткострокові (до року).

§ 3. Склад бюджету: фонди, доходи,видатки

Бюджетний кодекс передбачає дві складові бюджету — за­гальний та спеціальний фонди. Таке розмежування спершу бу­ло запропоновано в ЗУ «Про Державний бюджет України на

2000 рік» і нині застосовується і щодо державного, і щодо місце­вих бюджетів. Зі створенням спеціального фонду бюджету до Ного складу почали зараховувати колишні позабюджетні цільо­ві фонди коштів, що дало змогу оптимізувати систему державно­го контролю щодо витрачання коштів бюджету як державного, так і місцевих. У межах наявних фондів — загального та спеціа­льного — складаються й кошториси бюджетних установ.

До загального фонду бюджету включають усі доходи (за винятком тих, що надходять до спеціального), всі видатки за рахунок надходжень до загального фонду бюджету, а також фі­нансування загального фонду. Фактично за рахунок коштів за­гального фонду фінансуються поточні потреби держави. Кошти, що мобілізуються до загального фонду бюджету, не мають кон­кретного цільового призначення — вони формують публічний централізований фонд держави, за рахунок якого уряд фінансує державні потреби, передбачені поточними фінансовими планами.

Наприклад, відповідно до ЗУ «Про Державний бюджет Украї­ни на 2009 рік» від 26.12.2008 р. № 8135-VI (зі змінами), доходи загального фонду Державного бюджету України затверджено в сумі 183980698,8 тис. гривень. До доходів загального фонду включено податкові надходження від ПДВ, податку па прибу­ток підприємств, що не належать до комунальної власності, від акцизного збору, ресурсні та рентні платежі, митні платежі (та їх частина, що зараховується до державного бюджету) тощо.

До спеціального фонду бюджету входять: бюджетні при­значення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень; гранти та дарунки, одержані розпорядниками бю­джетних коштів на конкретну мету; різниця між доходами й ви­датками спеціального фонду. Джерела формування спеціального фонду визначають лише закони. У такий спосіб держава намага­ється усунути значні порушення, а саме створення окремими відомствами власних цільових фондів і несанкціонованого ви­значення джерел їх створення. Особливістю спеціального фонду є те, що фінансування конкретних заходів можна здійснювати тільки в межах коштів, що надійшли до фонду на відповідну мету'.

¹ Слід зазначити, що Бюджетний кодекс України обмежин прано місце­вих органів влади на створення спеціального фонду в складі місцепого бюдже­ту. Це можна робити лише за наявності відповідного положення у Пакові про Державний бюджет. Водночас закріплення Бюджетним кодексом норми, що «бюджет може складатися із загального та спеціального фондін», с.нідчить про

250

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО