74 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

Відповідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регу­лювання фінансових послуг», восени 2002 р. в Україні створено ще один державний регулятор на ринку фінансових' послуг — Державну комісію з регулювання ринку фінансових послуг.

Вона діє на підставі Положення про Державну комісію з регулю­вання ринків фінансових послуг України¹.

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України — центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Вона є спеціально уповноваженим органом виконав­чої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у ме­жах, визначених законодавством.

Основні завдання Комісії:

• провадження седииої та ефективної державної політики у сфері надання фінансових послуг;

• розроблення і реалізація стратегії розвитку ринків фінан­сових послуг;

• здійснення державного регулювання та нагляду за надан­ням фінансових послуг і дотриманням законодавства в цій сфері;

• захист прав споживачів фінансових послуг шляхом засто­сування заходів виливу з метою запобігання порушенням зако­нодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення;

• узагальнення практики застосування законодавства Украї­ни з питань функціонування ринків фінансових послуг, розроб­ка і внесення пропозицій щодо його вдосконалення;

• запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг;

• сприяння інтеграції в європейський та світовий ринки фі­нансових послуг.

До управління публічними фінансами в межах визначеної компетенції залучають також Державну комісію з цінних паперів і фондового ринку, Державне агенство з інновацій та інвестицій.

' ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансо­вих послуг» від 12.07.2001 р. № 2664-111 // Відомості Верховної Ради (ВВР). — 2002. - № 1. - Ст. і.

Указ Президента України «Про Положення про Державну комісію з ре­гулювання ринків фінансових послуг України» зі змінами, внесеними згід­но з указами Президента від 05.03.2004 р. № 280/2004 та від 12.09.2005 р. № 1240/2005 // Офіційний вісник України. - 2003. - № 15. - Ст. 650.

Офіційний сайт Держфінпослуг: І Електронний ресурс]. — Режим досту­пу : ЬіІр://\у\¥\у.с11р.яоудіа

75

Глава 2. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

()креме місце в управлінні публічними фінансами належить цільовим централізованим позабюджетним фондам— Пенсій­ному фонду України, Фонду соціального страхування та ін.

§ 4. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері фінансової діяльності

Одна з найважливіших умов розбудови демократичної дер­жави — фінансова незалежність органів місцевого самовряду­вання. Ступінь її характеризує незалежність держави загалом, потенційні можливості ЇЇ економічного розвитку, рівень демок­ратичних прав і свобод громадян. Форми місцевого самовряду­вання у кожній державі зумовлені її політичним, територіаль­ним устроєм, історичними, національними, економічними та іншими ознаками. У свою чергу, суспільні відносини, які виника­ють у процесі мобілізації, розподілу й використання грошових фондів органів місцевого самоврядування, є публічними відноси­нами, вони регулюються нормами фінансового права і належать до предмета фінансового права. Діяльність місцевих органів спря­мована на реалізацію й задоволення територіального (публічно­го) інтересу.

Саме територіальна громада є первинним суб'єктом місце­вого самоврядування, основним носієм його функцій. Сільські, селищні, міські ради як органи місцевого самоврядування явля­ють собою відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені в їх інтересах функції та повноваження, визначені Кон­ституцією України й законами України. Обласні та районні ра­ди представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, законами України, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Дослідження світової практики діяльності територіальних громад дає змогу говорити про те, що реальний статус місцево­го самоврядування залежить від його фінансових можливостей. Фінансові ресурси, які перебувають у розпорядженні громад, мають забезпечувати виконання тих завдань, що стоять перед місцевим самоврядуванням, оскільки його органи в багатьох країнах є головними постачальниками товарів місцевого спожи­вання й комунальних послуг.