§ 3. Методи фінансово-правового регулювання

Разом із предметом метод (від грец. теіНосіоа — спосіб пі­знання, дослідження явищ природи та суспільного життя) пра­вового регулювання є однією з ключових категорій, що слугу­ють підставою для виокремлення галузей права. Справедливим це твердження є і для фінансового права.

Метод фінансового права — це спосіб юридичного пізнан­ня, відтворення та організації юридичного знання щодо сфе­ри публічної фінансової діяльності.

Державна воля при виборі методу правового регулювання обумовлена змістом відносин, на регулювання яких спрямова­ний вплив правових приписів. Попри обумовленість методу пра-

¹ Власне, субстанціональний бік його основ виражає його універсаль­ність, не залежну ні від місця, ні від часу — воно було, є й залишиться правом розподільних, перерозподільних і контрольних відносин у суспільстві сто­совно публічних фінансів, тобто тієї частки приватної власності приватного власника, що передаються ним у публічну власність, незалежно від того, у якій історичній чи іншій формі ця субстанція проявляється. Див.: Пацур-ківський П. С. Критерій правового начала (принцип формальної рівності) і пострадянське фінансове право/ П. С. Пацурківський// Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права. — Ірпінь : НДІФП, 2007. — С. 62- 66. Лнтор зазначає, що за критерієм правової основи — принципом формальної рівності — можна діалектично зняти суперечності між різними підходами до розуміння фінансового права й об'єднати їх пізнавальні потенціали, безсум­нівно, затребувані сучасною фінансово-правовою дійсністю.

94

Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

вового регулювання предметом, вони утворюють внутрішню єдність та існують у такому нерозривному зв'язку як вихідна підстава для поділу права на галузі, а останні — на інститути. Причому такі ознаки мають характеризувати відповідні сукуп­ності правових норм (інститути, підгалузі, галузі) одночасно¹.

Метод фінансово-право ного регулювання— це сукупність засобів впливу держави на учасників фінансово-иравових відно­син. Якщо предмет правового регулювання демонструє, які від­носини регулюються правом, то метод підкреслює, як відбува­ється таке регулювання, яким чином, у якому співвідношенні застосовуються способи правового впливу на поведінку учасни­ків відносин і як унаслідок цього вона змінюється. Метод пра­вового регулювання визначає особливості поєднання правових засобів у рамках певної сукупності правових норм. Відповідно до нього закріплюються особливості правового статусу суб'єк­тів правовідносин, характеризуються підстави виникнення, зміс­ту їхніх прав та обов'язків, характер і підстави застосування за­ходів державного примусу.

Метод фінансового права завжди спрямований на підтри­мання стабільних відносин у сфері збирання, розподілу та вико­ристання публічних фондів коштів. Можна цілком підтримати твердження, що метод фінансового права — це розмаїтий за на­бором способів правового регулювання механізм, за яким ви­никають і рухаються фінансові правовідносини, визначаються особливості правового положення і способів захисту прав та ін­тересів їх учасників².

Основним методом фінансового права є метод владних приписів, який за своєю структурою є органічно цілісною си­стемою безперервного впливу на учасників фінансово-право­вих відносин із метою реалізації ними своїх функцій.

Метод владних приписів властивий публічним галузям пра­ва — конституційному, адміністративному, кримінальному. Од­нак у кожній він застосовується залежно від предмета правового

¹ Кучеряве!їжо II. II. К вопрогу об урочне дие.кус.с.ий в фипапсово-право- вой иауке: кризис жанра? / II. II. Кучермиеико // Іііоджетпое право Россий- ской Федерации. - М.: МЛІІФ, Статут, 2007. С. 77.

² Рукавишникова И. В. Метод правового регулироваиии как базовая кате- гория финансового права/ И. В. Рукавіпппикова// Г/жегодпик Мсждуна- родпой ассоциации финансового права, 2004 т.: (Т>. пауч. работ/ под оґмц. ред. С. В. Запольского. — М., 2005. С. 13.

ГЛШ 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 95

річ улюнапия. ()скількп фінансові' право пов'язане з публічною фінансовою діяльністю, метод владних приписів становить ор­ганічну систему, що уособлює цілісність юридичних фактів, із якими пов'язані виникнення, зміна та прнпиіц'ппя фінансових правовідносин, юридичний статус. їх суб'єктів, розподіл прав і обов'язків між ними, встановлення санкцій за порушення при­писів фінансових правових норм та порядок їх застосування¹.

И огляду па специфічний зміст публічної фінансової діяль­ності метод владних приписів виявляється у змісті конкретних фінансових правовідносин та у складі їх учасників. При цьому під владними приписами розуміють особливу форму організа­ційної діяльності; забезпечену законом вимогу уповноважених суб'єктів законодавчої або виконавчої влади до поведінки та дій у галузі фінансів, звернену до юридичних чи фізичних осіб— суб'єктів фінансових правовідносин. Водночас не всі суб'єкти у фінансових правовідносинах мають владні повноваження².

Владні приписи стосуються забезпечення публічної фінан­сової діяльності: визначення розміру та порядку справляння по­датків, інших обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів; визначення повноважень розпорядників бюджетних коштів; уста­новлення порядку розподілу компетенції між учасниками бю­джетних відносин; здійснення міжбюджетних трансфертів; по­рядку використання фінансових ресурсів, у тому числі шляхом

¹ Деякі автори, зокрема М. В. Карасьова, говорять про притаманність фінансовому праву імперативного методу правового регуювання (Карасе- ва М. В. Финаисовое право России в XXI веке: инме акценти / М. В. Карасе- ва // Правоведение. — 2002. — № 5 (244). — С. 12—16). Разом із тим у науковій дискусії зазначають, що імперативним є не метод правового регулювання, а власне державні фінанси. При цьому необхідно застерегти від загальносу­ спільного, а тим більше політичного, тлумачення змісту імперативності: вона обмежується лише співвідношенням публічного і приватного, щодо яких при імперативному регулюванні з'являються обов'язкові елементи. На відміну від цього, владність означає державні веління у тих сферах, де існують фінансові відносини, які виникають не під впливом держави, а в результаті об'єктивного розвитку відносин обміну. Скажімо, регулювання банківських відносин теж є владним, проте імперативними у ньому є лише ті елементи, які привнесені державою, але не виникли внаслідок розвитку банківських відносин (напри­ клад, це обов'язкове резервування коштів). — Див.: Кадькалтко С. Т. Метод фінансового права: дискусійні питання / С. Т. Кадькаленко // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права. — Ірпінь : НД1ФІ 1,2007. С. 40—42.

² Мушка О. В. Фінансове право/ О. В. Музика. 2-е вид., перероб. і доп. К.: Вид-во Паливода А. В., 2005. - С. 24.