1Г2 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

чують правове регулювання діяльності окремих суб'єктів фінан­ сового права поза межами даної галузі. ,

Деякі спеціальні закони у сфері бюджетних, податкових, грошово-кредитних відносин закріплюють високий рівень нор­мативно-правового регулювання у сфері публічної фінансової діяльності. Це передусім стосується щорічних законів «Про Дер­жавний бюджет України», а також ЗУ «Про систему оподатку­вання», «Про банки і банківську діяльність», «Про порядок по­гашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» тощо. Крім того, у сфері пуб­лічної фінансів прийнято ряд статусних законів, що визначають правовий статус органів спеціальної фінансової компетенції, в тому числі ЗУ «Про Рахункову палату», «Про Державну податко­ву службу в Україні», «Про Національний банк України» тощо.

Постанови Верховної Ради України щороку затверджують Основні засади бюджетної політики (бюджетні резолюції), поло­ження яких уряд вкладає в розробку проектів законів про Дер­жавний бюджет на наступний рік.

Норми фінансового права містяться в указах Президента України (особливо тих, що видавалися до 1999 р., тобто до за­кінчення терміну перехідних положень Конституції України, наприклад, щодо запровадження в Україні єдиного податку як прикладу спрощеної системи оподаткування), а також в актах Кабінету Міністрів України (постановах та декретах (останні видавалися впродовж 1992-1993 рр.)). Чимало актів уряд прий­має у сфері бюджетних відносин.

Окреме місце належить актам органів місцевого самовря­дування та місцевої влади, що стосуються сфери публічної фінансової діяльності, але — щодо власної адміністративно-те­риторіальної одиниці. Наприклад, рішенням місцевої ради за­тверджують бюджет відповідної територіальної громади.

Велику групу джерел фінансового права становлять акти фі­нансових установ та державних регуляторів ринків фінансо­вих послуг — Міністерства фінансів, Державного казначейства, Державної податкової служби, НБУ, Державної комісії з регу­лювання ринків фінансових послуг (накази, інструкції та ін.). Деякі нормативно-правові акти такі органи видають спільно (наприклад, спільні постанови Кабміну і НБУ, спільні накази Мінфіну та Держказначейства), залежно від змісту відносин, що регулюються.

Глна 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА_ЯК_ГАЛУЗІ ПРАВА 113

Фіиансово-правові норми містяться і в актах інших органів державної виконавчої влади — міністерств, відомсти тощо, які регулюють питання фінансів у межах відповідної галузі або сфери управління, а також у локальних актах, що їх приймає адміністрація підприємств, установ, організацій (положення про службу внутрішнього аудиту, про створення резервного фонду, кошторис бюджетної установи).

Норми підзаконних нормативно-правових актів конкрети­зують зміст більш загальних фінансового-правових норм, що містяться у законах. Специфічною рисою фінансового законо­давства є його постійний динамічний розвиток, який дає змогу державі своєчасно реагувати на швидкі економічні зміни. Водно­час негативною рисою фінансового законодавства є його неста­більність, що істотно впливає на планування у сфері фінансів.

Особливе місце в системі джерел фінансового права посідає судова практика, а саме рішення Конституційного Суду Украї­ни та Європейського суду з прав людини. Якщо судові преце­денти у їх класичному розумінні не розглядають як джерела права для країн із континентальною системою права, до яких належить і Україна, то рішення зазначених вище судових орга­нів безперечно є таким джерелом. Недарма підкреслюють, що, з огляду на складні законодавчі процедури та динаміку правотвор-чості в Україні загалом, саме рішення Конституційного Суду дають змогу якісно й оперативно усувати наявні недоліки фінан­сово-правових норм, що дає нам підстави вважати їх джерелами фінансового права¹. Водночас можна цілком погодитися з акаде­міком Л. К. Вороновою, яка вважає, що рішення Конституційно­го Суду України тоді може бути джерелом фінансового права загалом (із бюджетних, податкових або видаткових питань), ко­ли їх ухвалюють за наслідками перевірки конституційності нор­мативно-правових актів або окремих актів із бюджетного чи по­даткового права, вміщених в окремих законах або Бюджетному чи майбутньому податковому Кодексах, або коли ці рішення дають тлумачення Конституції України, що має значення для з'ясування окремих норм фінансового права².

¹ Дмитрик О. О. Система джерел фінансового права: проблеми і перспек­ тиви / О. О. Дмитрик // Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права. - Ірпінь : НДІФП, 2007. - С. 36.

² Воронова Л. К. Фінансове право України / Л. К. Воронова. К.: Пре­ цедент, Моя книга, 2007. — С. 56—57.

8-219