Глава 25. Правові засади валютного регулювання та валютного... 707

§ 3. Валютний контроль

Валютний контроль є невід'ємною складовою валютної полі­тики держави. До традиційних заходів, застосовуваних у міжна­родній практиці при запровадженні режиму валютного контролю, належать обов'язковий'продаж експортної виручки; обмеження передоплати імпорту; обмеження (заборона) деяких переказів (дивідендів, роялті); депонування в центробанку передоплати за імпортом, переказу; обмеження за кредитами іноземним фір­мам; контроль за прямими та портфельними інвестиціями за кордон; обмеження іноземних позик за термінами погашення; оподаткування (ліміти) на депозити нерезидентів у вітчизняних банках; множинні обмінні курси при торгівлі різноманітними товарами. Наприклад, у Франції, Італії, Бельгії існували дво­ярусні валютні ринки, на яких поточні операції здійснювали за офіційним курсом, а капітальні — за ринковим¹.

В Україні валютний контроль організований па підставі Дек­рету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регу­лювання і валютного контролю». Відповідно до ст. 12 Декрету, валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю, так само як зобов'язання щодо деклару­вання валютних цінностей та іншого майна.

Валютний контроль розглядають як комплекс адміні­стративних заходів, спрямованих на стримування вивезен­ня та стимулювання повернення валютних цінностей до країни. Валютний контроль може поширюватись як на всі опе­рації, включені до платіжного балансу держави, так і лише на певну, визначену законодавством, їх частину. Зазвичай він охоп­лює рух капіталів для захисту стабільності грошової системи та валютних резервів. Підвищену увагу до застосування інструмен­тів і засобів валютного контролю приділяють у країнах із пере­хідною економікою або економікою, орієнтованою на державну форму власності.

Валютний контроль запроваджують для виконання таких функцій, як забезпечення режиму законності при проведенні ва­лютних операцій; запобігання скоєнню правопорушень у сфері валютної діяльності; виявлення фактів правопорушень валют-

' Котелкин С. В. Международіїая финаисокая система/ ('.. \і. Котел-кип. — М.: Зкономисть, 2004. — С. 38.

45*

708 Модуль 4. Грошовий обіг та ринки фінансових послуг...

ного законодавства та вжиття заходів юридичної відповідаль­ності.

Серед основних напрямів валютного контролю можна виріз­нити такі:

• перевірка наявності ліцензій на здійснення валютних опе­рацій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулю­вання і валютного контролю»;

• перевірка дотримання порядку реєстрації НБУ договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань пе­ред нерезидентами за кредитами та позиками в іноземній валюті;

• перевірка правомірності відкриття та використання бан­ківських рахунків резидентами за межами України;

• виконання резидентами вимог до порядку і термінів декла­рування валютних цінностей та іншого майна, що перебуває за межами України;

• виконання зобов'язань щодо обов'язкового продажу над­ходжень в іноземній валюті на користь резидентів—юридичних осіб;

• перевірка дотримання валютного законодавства при пере­міщенні валютних цінностей через митний кордон України;

• своєчасність і повнота подання встановленої НБУ звітнос­ті про валютні операції.

Суб'єктів, що здійснюють валютний контроль, можна поді­лити на дві групи — органи валютного контролю й агенти валю­тного контролю.

Органи валютного контролю визначено у вищезазначе­ному Декреті Кабміну. Це НБУ, Державна податкова служба України, Державна митна служба України, Міністерство транс­порту та зв'язку України. Органи, що здійснюють валютний конт­роль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і не­резидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті, а також про майно, що підлягає декларуванню, в межах законодавчо ви­значених новиоважен ь.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

1) контролює виконання правил регулювання валютних опе­рацій на території України з усіх питань, які за Декретом не на­лежать до компетенції інших державних органів;