122 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

встановлюють відповідальність оператора системи й учасників і містять відповідні стимули для управління такими ризиками та їх стримування; (4) система має забезпечувати швидкий оста­точний розрахунок у день валютування, найкраще протягом дня або принаймні наприкінці дня, тощо.

Європейські стандарти достатності капіталу — економічні нормативи, закріплені в європейському банківському праві, що стосуються достатності капіталу, платоспроможності та ліквід­ності кредитних організацій. Термін «достатність капіталу» від­биває загальну оцінку надійності банку, ступінь його схильності ризику та виражається у процентному співвідношенні капіталу (власних коштів) банку та суми його активів, зважених за сту­пенем ризику. Первинно норматив достатності капіталу було розроблено в трьох директивах ЄС: від 17.04.1989 р. «Про влас­ні кошти кредитних організацій»; від 18.12.1989 р. «Про індекс платоспроможності кредитних організацій»; від 15.03.1993 р. «Про достатність капіталу інвестиційних інститутів та кредит­них організацій». Нині перші дві втратили чинність, їх заміне­но положеннями розділів 1 і 2 ч. 5 Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2000/12/ЄС від 20.03.2000 р. щодо за-початкування і ведення діяльності кредитних установ (Банків­ського кодексу). Остання зазнала значних змін, внесених шля­хом прийняття Директиви Європейського парламенту та Ради ЄС 2006/48/ЄС під 14.06.2006 р. щодо започаткування та здійс­нення діяльності кредитних установ.

Головне призначення зазначених документів полягає у ста­білізації міжнародної фінансової системи, створенні гарантій достатнього для покриття ринкових ризиків капіталу кредит­них організацій та інвестиційних інституцій. Також документи встановлюють правила й обмеження для кредитних організацій, залучених до інвестиційної діяльності, шляхом усунення дисба­лансі в, спричинених різницею в регулюванні банківського й ін­вестиційного бізнесу па внутрішньодержавному рівні.

У сфері пенсійного забезпечення можна виділити Основні принципи регулювання приватних трудових пенсійних схем, розроблені й затверджені у 2001 р. Міжнародною мережею ор­ганів із регулювання та нагляду у сфері пенсійного забезпечен­ня (ШРК5). Ця міжнародна організація розробляє рекоменда­ції у галузі накопичувального пенсійного забезпечення, формує структури державних органів регулювання та нагляду у цій сфе-

ГЛШ 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 123

р|, .іш'тогоиуг методи іі форми державного регулювання і на­гляду.

Документ містить 15 принципів, що є рекомендаціями краї­нам учасницям Міжнародної мережі. Нони взаємопов'язані, їх можна умовно поділити па п'ять груп: 1) принципи, що міс­тить вимоги до державного регулювання та саморегулювання системи накопичувального пенсійного забезпечення; 2) прин­ципи, які містять вимоги до недержавних пенсійних фондів як юридичних осіб; 3) принципи, що містять вимоги до пенсійних схем, інвестування пенсійних активів та актуарних розрахунків; А) принципи, які регулюють діяльність накопичувальних пенсій­них фондів на фінансовому ринку; 5) принципи, що регулюють права учасників і вкладників накопичувальних пенсійних фон­дів. Україна є учасницею Мережі з 2003 р.

Зрозуміло, що запропонований перелік стандартів не є ви­черпним. Останні розробляють у багатьох сферах як публічної фінансової діяльності, так і на фінансових ринках, де переважає обіг приватних фінансів.