390 Модуль 3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

ни; 2) різносторонній вплив податкових норм, який забезпечує єдиний підхід; 3) стійкі зв'язки між усіма нормами інституту по­даткового права.

Система взаємопов'язаних податково-правових принци­пів, що визначають загальні закономірності побудови інституту податкового права та податкової системи держави, основополо­жні правила застосування податково-правових норм і шляхи ви­рішення колізій та суперечок, що виникають при їх застосуван­ні, є основою податкового права.

На відміну від Податкового кодексу РФ, який визначає основні засади законодавства про податки і збори (ст. 3) і за­кріплює, фактично, принципи податкового права, вітчизняне податкове законодавство не має конкретної норми, яка б місти­ла перелік таких принципів. Водночас аналіз положень як Кон­ституції України, так і спеціальних законів у сфері оподаткуван­ня, передусім ЗУ «Про систему оподаткування» (зокрема, ст. З «Принципи побудови та призначення системи оподаткування»), «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про держав­ну податкову службу в Україні» дає змогу говорити про норма­тивне закріплення принципів саме податкового права.

Насамперед ідеться про принцип регулювання податкових відносин законом. Частина 2 ст. 92 Конституції України прямо закріплює виключне повноваження Верховної Ради України на запровадження податків: їх установлює лише закон.

Зазначений принцип є конституційним для більшості правових демократичних держав. Наприклад, у Німеччині його називають кон­ституційно-правовим застереженням. Він має подвійну функцію: як норма щодо компетенції — забезпечує право кінцевого рішення зако­нодавця, як основне право громадянина — надає свободу і гарантує її¹. Вимоги щодо законодавчого встановлення податків містяться у конституціях Франції (ст. 34), Іспанії (ст. 133), Греції (ст. 78), Бель­гії (ст. 170) та іп. В зарубіжній практиці судочинства цей принцип поширюється на випадки не лише встановлення нових податків, а й скасування попередніх. І Іаприіоіад, у постанові від 19.03.1993 р. № 5-П Конституційний Суд РФ дійшов висновку, що «скасувати податок, збільшити або знизити його ставку мас право лише законодавчий

¹ Сасов К. А. Правовьіе но.чицни Конституциопнога Суда Российской Федерации по налогообложению / К. А. ("асом; вод рсд. С. Г. Пспсляева. — М.: Волтсрс Клувер, 2008. - С. 18-19.

Глава 13. Податкове право та податкові правовідносини 391

орган і лише закон, оскільки зміна податкового законодавства підла ісоппими актами не допускається»'.

Разом із тим законодавство більшості країн світу, зокрема й України, не дозволяє використовувати у фіскальній сфері ін­струменти безпосередньої демократії². Так, Конституція Украї­ни у ст. 74 прямо забороняє референдум щодо законопроектів із питань податків. У багатьох державах така вимога не обмежу­ється податками, а поширюється на всі обов'язкові платежі. На­приклад, у § 28/С Конституції Угорської Республіки закріпле­но, що не можна проводити всенародного голосування з приводу видів податків, зборів, мита, а також змісту законів щодо центра­лізованих умов справляння місцевих податків³.

Принцип рівності та загальності оподаткування. Зазначе­ний принцип також випливає із положень Конституції України, зокрема ст. 21 стосовно рівності у правах, а також ст. 67 стосов­но загального обов'язку сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Зазначений принцип разом із попереднім є визначальним при формуванні податку та подат­кової системи загалом. Не можна допускати встановлення по­датків або правил оподаткування, які б мали дискримінаційний характер залежно від певних критеріїв (наприклад, соціальної, національної, релігійної, расової приналежності — для фізичних осіб; організаційно-правової форми чи змісту підприємницької діяльності — для юридичних). Разом із тим зазначений прин­цип проголошує по суті лише недопустимість установлення за­коном необгрунтованих відмінностей у правовому становищі суб'єктів податкових відносин. Якщо брати податкове законо­давство, то принцип рівності та загальності оподаткування на­був, фактично, свого закріплення у положеннях ст. З ЗУ «Про

¹ Постановление Конституционного Суда РФ «По делу о проверке кон- ституционности Постановлений Президиума Верховного Совета РФ и Пра- вительства РФ от 3 февраля 1992 года «О социальной защите населення и об упорядочении регулирования ценообразования на отдельние видьі продук- ции», Постановления Президиума Верховного Совета РФ от 3 февраля 1992 го­ да «О всероссийском агентстве по авторским правам»...» от 19.03.1993 г. № 5-11 / К. А. Сасов; под рсд. С. Г. Пепеляева. — М.: Волтсрс Клувер, 2008. С. 18.

² Гаврилюк Р. О. Дія норм податкового права в часі, просторі та за колом осіб / Р. О. Гаврилюк. — Чернівці : Рута, 2002. С. 32 33.

³ Пришва Н. Ю. Правові проблеми регулювання обов'язкових платежів / Н. Ю. Пришва. - К.: ЕксОб, 2003. - С. 208.