414 Модуль 3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

на підставі Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутко­вий податок з громадян» від 26.12.1992 р. № 13-92.

Із 2004 р. у нашій державі запроваджено пропорційну систе­му оподаткування, ставка податку становить 15% (до 2007 р. дія­ли перехідні положення і базова ставка становила 13%). Податок справляють на підставі ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІУ (зі змінами) (далі — Закон). За­кон визначає податок із доходів фізичних осіб як плату фізичної особи за послуги, що їх надає їй територіальна громада, на тери­торії якої така фізична особа має податкову адресу або розташова­на особа, що утримує цей податок згідно із Законом (п. 1.13 ст. 1).

При визначенні платників податку застосовують принцип резиденства. До фізичних осіб—резидентів належать особи, що мають постійне місце проживання в Україні. Це можуть бути як громадяни України, так і іноземні громадяни або особи без гро­мадянства. Якщо фізична особа крім України проживає також в іноземній державі, її вважають резидентом за умови, що: 1) міс­це її постійного проживання — Україна (вона перебуває в Украї­ні не менше 183 днів протягом податкового року); 2) центр її життєвих інтересів розташований в Україні (при визначенні центру життєвих інтересів виходять із місця постійного прожи­вання членів її родини або місця реєстрації фізичної особи як суб'єкта підприємницької діяльності)¹.

Відповідно до ст. 2 Закону, платниками податку на доходи є:

1. резиденти, котрі отримують як доходи, джерело походження яких розташоване на території України, так і іноземні доходи;

2. нерезиденти, які отримують доходи, джерело яких — на тери­торії України.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід,

¹ Міжнародний валютний фонд у своїх документах називає резидентом особу, що мас тісніший зв'язок із територією певної держави, ніж із будь-якими іншими. Наприклад, у СІІІЛ резидентами вважають громадян, що по­стійно проживають або перебувають у країні. У ФРН — фізичних осіб, для яких центр їхніх господарських інтересів розташований у даній країні, неза­лежно від національності. У Франції резидентами є фізичні особи французької національності, що перебувають у Франції або за її межами не менте двох років, а також іноземці, які перебувають у Франції більше двох років (за ви­нятком іноземних службовців). У Швейцарії щодо оподаткування доходів діє принцип територіальності. — Див.: Фінансова енциклопедія. — С. 364.

Глава 14. Правові засади справляння податків з фізичних осіб 415

що його визначають шляхом зменшення загального річного опо­датковуваного доходу на суму податкового кредиту такого зиіт-иого року, а також доходи, джерело яких — в Україні, що під­лягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті, та іноземні доходи. Об'єкт оподаткування нерезидентів становлять доходи, джерело походження яких розташоване в Україні.

При цьому поняття «дохід» охоплює суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь чи набутих незаконним шляхом (у випадках, ви­значених Законом) протягом відповідного звітного податково­го періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Закон розрізняє поняття загального річного та загального місячного оподатковуваного доходу. Загальний річний оподат­ковуваний дохід складається із суми загальних місячних оподат­ковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних упродовж такого звітного року.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу входять: 1) доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку за умова­ми трудового або цивільно-правового договору; 2) доходи від продажу об'єктів прав інтелектуальної (промислової) власності і доходи у вигляді сум авторської винагороди або роялті; нема­теріального активу; 3) вартість подарунків у межах, що підляга­ють оподаткуванню; 4) сума пенсійних внесків у межах недержав­ного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів тощо, із урахуванням обме­жень, установлених Законом; 5) сума страхових виплат, страхо­вих відшкодувань, викупних сум або пенсійних виплат, що їх сплачують платнику податку за договорами довгострокового страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення, за договорами пенсійного вкладу, у випадках та розмірах, визна­чених Законом; 6) доходи від операцій із майном, розмір яких визначають за положеннями Закону; 7) інші доходи, деталізова­ні положеннями Закону.

Разом із тим Закон передбачає падання платникам податку пільг. 'Гак, до оподатковуваного доходу не входять суми держав­ної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних ви-