574_____Модуль_3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

кредиту, від інших доходів держави або доходів місцевої гро мади. Публічний кредит охоплює державний та муніципальний кредити.

Державний кредит як метод мобілізації державою додатко­вих грошових коштів — явище складне й неординарне. Цей про­цес супроводжується певним ризиком на стадії виникнення дано­го виду правовідносин (чи зацікавляться кредитори можливістю вкласти свої гроші в державні цінні папери) і з точки зору до­цільності використання запозичених коштів та можливості їх повернути, сплативши передбачену винагороду. Йдеться про наслідки, адже показником ефективності таких операцій є дер­жавний борг. Економічний зміст і юридична природа державно­го кредиту водночас передбачають надходження до Державного бюджету, оскільки суми державних позик становлять його дохід­ну частину, та разом із тим ці кошти не дають нових прибутків і їх треба погашати.

Суми державних позик — державні кошти, оскільки держа­ва може їх вільно використовувати і цілковито ними розпоря­джатися. Однак за своїм фінансовим і економічним характером вони істотно відрізняються від постійних доходів, оскільки по­в'язані з певними видатками: відшкодуванням вартості держав­ного цінного паперу; виплатою відсотків за державними пози­ками тощо. Отже, одержані державою суми державних позик згодом спричинюють видатки з державного бюджету на пога­шення державного боргу.

Інститут державного кредиту не допускає однобічності вирішення питання і є надзвичайно чутливим до політичних, економічних змін. Обслуговування і погашення державного боргу — одна з найвагомі­ших витратних статей Державного бюджету. Проте з досвіду України й зарубіжних країн відомо, що найкраще запозичені кошти спрямову­вати до ииробиичої сфери. Залежно від того, які галузі національної економіки фінансуватимуться за рахунок цих коштів, визначають тер­міни, на які можна їх вкладати, аби сплачувати відсотки за рахунок доходів під проіивестовапих галузей. Принцип цільового викорис­тання запозичених коштів і виправданим на будь-якому рівні чи за будь-якої форми кредитування: банківський кредит, державне кре­дитування, кредити, надані міжнародними фінансово-кредитними установами тощо. Водночас використання позик на погашення забор­гованості із заробітної плати, погашення раніше випущених позик тощо не вирішує проблеми в глобальному розумінні, а лише збіль-

575

ГЛІИ 22. ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО КРЕДИТУ...

иіус пезлбезпечений борі¹. В умовах перебудови економіки, а тим бі ЛІііис ситуації, коли панує фінансова криза, слід налагоджувати, роз мшркжатн, за потреби перебудовувати національне виробництво, з цім щоб створювати робочі місця, конкурентоспроможну національ­ну продукцію, налагоджувати міжнародні економічні зв'язки тощо.

Державний кредит дістає відображення у сумах державного боргу, який виникає у держави перед зовнішніми та внутрішні­ми позичальниками. Державний борг, як і будь-яка інша катего­рія фінансового права, є водночас предметом дослідження і фі­нансової науки, й економіки, тобто має складну природу.

Аналогічними, хоч і з урахуванням регіональної специфіки, г іі підходи до визначення ролі, завдань, функцій, суті місцевих запозичень.

Правовідносини у сфері публічного кредиту містять кілька складових:

1. правовідносини, в яких держава, муніципальні утворення (територіальні громади в особі уповноважених органів місцевої влади) діють як позичальник, публічні запозичення;

2. правовідносини із падання державою, муніципальними утвореннями державних (муніципальних) гарантій;

3. правовідносини, в яких держава, муніципальні утворення (■: кредиторами.

Перші два елементи сукупно утворюють правовідносини із публічного боргу (пасивний кредит), останній — правовідноси­ни із публічного кредитування (активний кредит)².

У юридичній літературі державний борг розглядають як си­стему: фінансових зобов'язань держави перед юридичними й фі­зичними особами, резидентами та нерезидентами, іноземними державами, міжнародними організаціями й іншими суб'єктами міжнародного права, що виникають унаслідок здійснення запо­зичень державою; пролонгації й реструктуризації боргових зобо­в'язань за попередні роки, згідно із законодавством; із наданих державою гарантій за зобов'язаннями третіх осіб; сум бюджет-

¹ Гладких Д. Державний борг як фактор інфляції / Д. Гладких // Вісник НБУ. - 1998. - Линеш,. - С. 26-28.

² Такий підхід запропоновано в ряді сучасних теоретичних розробок. Наприклад, див.: Можарова М. II. Правової' реіулнрование нубдичного кре- дита субьектов Российской Федерации: автореф. дис. на еоискание науч.сте- пешд канд. юрид. наук / М. Е. Можарова. М., 2009. С. 13.