136 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

відносини, які виникають із владної діяльності держави в особі повноважних органів стосовно утворення і використання нею публічних фондів коштів.

Слід визнати: якщо виникнення фінансових відносин зав­жди пов'язано з нормативними актами, що їх видає держава, то вони, на відміну від інших економічних відносин, практично зав­жди мають правовий характер, тобто початково є правовими від­носинами. Фінансові відносини існують лише у формі право­відносин. Якщо фінансові відносини не є правовідносинами, вони будуть порушенням фінансового законодавства.

Фінансові відносини завжди мають цілісність, системність та формальну визначеність, пов'язану з тим, що вони регулюють чітко визначені зв'язки, які складаються між суб'єктами. Фінан­сово-правові відносини створюють складну специфічну систе­му правових утворень, які становлять структуру фінансового права. Загальні принципи побудови системи фінансового права, форми й методи публічної фінансової діяльності, наявність спе­цифічних груп норм усередині цієї системи дають підстави роз­глядати фінансове право не лише як самостійну галузь права, а і як підсистему права.

Із позицій загальної теорії права підгалузі фінансового пра­ва становлять вужчу групу норм, ніж галузь, адже вони є лише частиною тієї сфери відносин, що їх регулюють норми всієї галу­зі права¹. Виокремлення підгалузей та правових інститутів у фі­нансовому праві зумовлено соціально-економічною специфікою кожної ланки системи фінансів. Відповідно, можна назвати бю­джетні, податкові, кредитні, розрахункові й інші відносини.

У юридичній літературі вважають, що за своїм змістом фі­нансові правовідносини поділяються на такі види: 1) бюджет­ні; 2) податкові; 3) у галузі страхування; 4) у галузі видатків; 5) кредиту (державного і банківського); 6) розрахунків, що ре­гулюються фінансовим правом; 7) фінансові правовідносини з приводу регулювання грошового обігу і валютного законодав­ства².

' Бельский К. С. Финансовоє право. Наука. История. Библиография / К. С. Бельский. - М.: Юрист, 1994. - С. 29.

² Горбунова О. Н. Финансовоє право и финансовьій мониторинг в совре-менной России / О. Н. Горбунова. - М.: Профобразрование, 2003. - С. 113; Карасева М. В. Финансовьіе правоотношения / М. В. Карасева. — Воронеж : Изд-во Воронеж, ун-та, 1997. - С. 259-287.

Глава 4. Фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини 137

Фінансові правовідносини у механізмі правового впливу на державні фінанси виконують три основні функції: 1) вказують па коло осіб, на яких у конкретний час поширюється дія фіиап-сово-правової норми; 2) закріплюють правила поведінки юридич­них осіб і громадян у галузі мобілізації, розподілу й витрачання фондів коштів, яких вони мають дотримуватися; 3) с умовою для можливості приведення в дію юридичних засобів забезпе­чення суб'єктивних прав і юридичних обов'язків учасників фі­нансових відносин.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є пове­дінка суб'єктів, а юридичним — суб'єктивні права та юри­дичні обов'язки учасників, встановлені фінансово-правови­ми нормами.

Суб'єктивні права — це міра дозволеної (можливої) фінан­совому або фінансово-кредитному органу поведінки для задо­волення інтересів держави або територіальної громади у галузі публічної фінансової діяльності, забезпечена юридичними обо­в'язками другого учасника правовідносини.

За іншим учасником закріплено юридичний обов'язок, тобто міра належної поведінки, забезпечена можливістю державного примусу.

Наприклад, у бюджетних відносинах бюджетна організація (розпорядник бюджетних коштів) матиме юридичний обов'язок щодо здійснення будь-яких платежів через уповноважені орга­ни Державного казначейства України, яким у такому разі нале­жать суб'єктивні права.

Платник податків при розрахунку суми податку, перераху­ванні його до бюджету, поданні податкової звітності є носієм юридичних обов'язків, натомість податковий орган має суб'єк­тивні права. Податковий орган як носій суб'єктивних прав наді­лено мірою дозволеної (можливої) поведінки — здійснення кон­тролю за справлянням податків. Платника податків як носія юридичного обов'язку наділено мірою належної поведінки — у встановлених законом випадках самостійно обчислити суму по­датку, своєчасно сплатити його до бюджету відповідного рівня й подати податкову звітність.

У процесі регулювання суспільних відносин можуть (-клас­тися два основних типи зв'язку між суб'єктивними юридични­ми правами й обов'язками. Зокрема, коли правове регулювання спрямоване на те, щоб закріпити й упорядкувати дані суспільні

Ш Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

відносини, виникають правовідносини пасивного типу. Певним учасникам надаються права на позитивні дії, а на решту, поклада­ються пасивні обов'язки — утримуватися від певних дій. Так, до правовідносин пасивного типу належать фінансові відносини, що закріплюють компетенцію державних органів та органів міс­цевого самоврядування у сфері фінансової діяльності держави.

З іншого боку, коли правове регулювання спрямоване на те, щоб забезпечити з правового боку розвиток, динаміку су­спільних відносин, виникають правовідносини активного типу. У цьому разі на певних учасників покладаються активні юриди­чні обов'язки — вчинення позитивних дій, а зміст суб'єктивного права полягає у можливості вимагати такої поведінки від зобо­в'язаної особи. Отже, у змісті правовідносин активного типу го­ловними є юридичні обов'язки. Суб'єктивне право іншого учас­ника полягає у можливості вимагати від зобов'язаної особи виконання обов'язків. Зокрема, правовідносинами активного типу є податкові відносини.

Об'єктом фінансових правовідносин є публічні фонди кош­тів, що їх формують, розподіляють і використовують внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасники фінансових відносин. Ураховуючи значення публічної фінансо­вої діяльності для функціонування держави, об'єкт фінансових правовідносин завжди буде пов'язаний з інтересом держави.

Суб'єктами фінансових правовідносин є держава, терито­ріальні громади в особі уповноважених органів, юридичні та фі­зичні особи, які можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. З одного боку, учасником фінансових відно­син є суб'єкти, що представляють інтереси держави у сфері пуб­лічних фінансів, зокрема Міністерство фінансів, Державне каз­начейство, Національний банк тощо, з іншого — суб'єктами є юридичні й фізичні особи, які, виконуючи покладені на них юри­дичні обов'язки, сприяють мобілізації або використанню фінан­сових ресурсів. Так, суб'єктами фінансових відносин можуть бути як платники податків — підприємства, організації, громадя­ни (в тому числі резиденти й нерезиденти, податкові агенти), так і бюджетні установи, що фінансуються за рахунок коштів бюджетів відповідних рівнів. Окремі правові інститути або під-галузі фінансового права мають особливості щодо суб'єктивно­го складу. Наприклад, учасниками бюджетних відносин можуть бути лише юридичні особи, громадяни в них участі не беруть.