596 Модуль 3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

бюджетів не можуть щороку перевищувати 10% видатків від за­гального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, на який заплановано обслуговуван­ня боргу.

Разом із тим поточні Закони про Державний бюджет мо­жуть вносити обмеження щодо здійснення місцевих запозичень або надання гарантій у поточному періоді. Так, наприклад, ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009 рік» установлює, що в 2009 р. надання гарантій Ради Міністрів Автономної Республі­ки Крим та гарантій органів місцевого самоврядування (крім гарантій за кредитами, що їх надають міжнародні фінансові ор­ганізації або на умовах співфінансування разом із цими органі­заціями), не здійснюється.

У 2006 р. Міністерство фінансів України оприлюднило про­ект ЗУ «Про місцеві запозичення і місцеві гарантії». Він мав на меті створення системи стимулів і обмежень, що запобігала б запозиченням в обсягах, які перевищують спроможність місце­вих бюджетів за рахунок власних доходів здійснювати розрахун­ки за своїми зобов'язаннями, а також був покликаний запрова­дити систему обліку місцевого боргу, зокрема гарантованого, створити уніфіковану систему формування державного боргу і боргу місцевих бюджетів, зменшити ризик виконання зобов'я­зань місцевих органів влади за рахунок коштів Державного бюд­жету. При цьому Мінфін як розробник законопроекту виходив із того, що світовий досвід регулювання місцевих запозичень свідчить здебільшого про запровадження системних обмежень як щодо щорічних витрат на погашення й обслуговування бор­гу, так і щодо загального обсягу місцевого боргу. Обмеження, визначені у законопроекті, існують у практиці інших країн. По­ки зазначений документ так і не прийняли.

Слід зазначити, що залучення приватних коштів має відбу­ватися на засадах економічної ефективності, а не соціальної до­цільності. Зокрема, чинне бюджетне законодавство закріплює право на здійснення запозичені) місцевими органами влади. Вод­ночас Бюджетний кодекс України містить ряд обмежень на такі дії. Так, згідно зі ст. 16 лише Верховна Рада Автономної Респуб­ліки Крим та міські ради мають право здійснювати внутрішні запозичення.

Зовнішні запозичення — прерогатива тільки міських рад міст із чисельністю населення понад 800 тис. жителів за офіційии-

Глава 22. Правовідносини у сфері публічного кредиту... 597

ми даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень. Слід зазначити, що в Україні лише шість міст мають таку кількість населення і, відповідно, мають право па зовнішні запозичення.

У ст. 74 Бюджетного кодексу України регламентовано поря­док запозичень до місцевих бюджетів. їх здійснюють із певною метою, вони підлягають обов'язковому поверненню. Запозичен­им до відповідних бюджетів можна здійснювати лише до бюдже­ту розвитку, крім узяття позики на покриття тимчасового касо­вого розриву. Видатки на обслуговування боргу здійснюють за рахунок коштів загального фонду бюджету.

Відповідно до ст. 73 Бюджетного кодексу України, для по­криття тимчасових касових розривів, що виникають під час ви­конання загального фонду місцевого бюджету, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ра­ди Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але в межах поточного бюд­жетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначає

Мінфін України. Надавати позички з одного бюджету і ому

заборонено.

Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів уста­новлює Кабінет Міністрів України відповідно до умов, визначе­них Бюджетним кодексом. У межах поставлених цим кодексом завдань уряд регламентував порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів, і муніципалітети офіційно дістали можли­вість робити місцеві позики. Кабмін затвердив постанову «Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бю­джетів» від 24.02.2003 р. № 2072 (до якої пізніше було внесено зміни).

Відповідно до п. З Порядку здійснення запозичень до місце­вих бюджетів, останні можна провадити у формі: 1) випуску об­лігацій місцевих позик; 2) укладення угод про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах.

Державна комісія з цінних паперів та фондової!) ринку за­твердила Положення про порядок випуску облігацій внутрішніх місцевих позик (у редакції від 11.12.2007 р. № 2285). Згідно з Положенням, емітент має право на розміщеним облігацій після реєстрації їх випуску в реєстру вальному органі за умови отри-

598 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ

мання висновку Міністерства фінансів України про відповід­ність проекту рішення про здійснення запозичень вимогам, уста­новленим бюджетним законодавством. Рішення про здійснення запозичень у формі розміщення (випуску) облігацій приймає місцева рада відповідно до законодавства. При цьому сукупний обсяг запозичень до місцевого бюджету у формі розміщення (випуску) облігацій не може перевищувати обсягу дефіциту бюд­жету розвитку, наявного в місцевому бюджеті на відповідний рік. Кошти від розміщення облігацій, що їх отримує емітент, за­лучають до фінансування лише бюджету розвитку відповідного місцевого бюджету.

Розміщення облігацій можна здійснювати як відкрито (пуб­лічно), так і закрито (приватно). Можуть випускатися іменні облігації й облігації на пред'явника; відсоткові та дисконтні об­лігації; звичайні (незабезпечені) й забезпечені. Як забезпечення можна укладати договори поруки, страхування ризиків, гаран­тії. Облігації на пред'явника можна розміщувати лише відкрито (публічно). Облігації розміщують у документарній або бездоку-ментарній формі. Номінальну вартість облігації визначають у національній валюті або, якщо це передбачено умовами розмі­щення, в іноземній валюті.

Термін погашення облігацій не має перевищувати одного ро­ку віддати початку погашення.

Прикладом регламентування місцевих запозичень на рівні лока­льного правового акта може бути Статут територіальної громади міс­та Львова¹.

Розділ VI. Участь членів територіальної громади у здійсненні міс­цевого самоврядування

Ст. 40. Місцеві запозичення як інструмент фінансового управ­ління

1. Місцеві запозичення — операції, пов'язані з отриманням місь­ким бюджетом коштів па умовах повернення, платності та строковос-ті, за якими виникають боргові зобов'язання міської ради перед кре­дитором.

Місцеві запозичення здійснюються шляхом:

1. укладення договорів щодо отримання позик, кредитів;

2. випуску облігацій внутрішніх або зовнішніх місцевих позик.

¹ Статут територіальної громади міста Львова [Електронний ресурс]. — Режим доступу : Ьйр://'№\¥\¥.сіг,у-аат.1уіу.иа/

599

Глава 22. ПРАВОВІДНОСИНИ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО КРЕДИТУ...

2. Рішення про отримання кредиту чи випуску облігацій місцевої позики приймається міською радою щодо кожного випадку окремо. Рішенням про отримання кредиту надасться згода міської ради на укладення кредитного договору уповноваженим органом (підприєм­ством), а також указуються розмір, валюта, термін, па який здійсню­ється запозичення, і мета запозичення. Рішенням про випуск обліга­цій затверджуються умови випуску, якими визначаються загальний обсяг випуску, номінальна вартість однієї облігації, валюта, в якій деномінуються облігації, термін виплати та розмір доходу, термін по­гашення тощо.

3. Перед укладенням угоди про місцеве запозичення міська рада зобов'язана оприлюднити проект рішення про здійснення місцевого запозичення з метою одержання зауважень і пропозицій від членів територіальної громади. Проект рішення про здійснення місцевого запозичення оприлюднюється шляхом розміщення його на офіцій­ній сторінці міської ради в мережі Інтернет. Проект рішення може бути опублікований у визначених міською радою друкованих засо­бах масової інформації. Усі зауваження й пропозиції щодо проекту рішення підлягають обов'язковому розгляду профільним виконав­чим органом міської ради чи профільною постійною комісією.

4. Обов'язковою умовою здійснення місцевих запозичень є ці­ льове спрямування залучених коштів па реалізацію затверджених радою інвестиційних проектів, що мають відповідне технічне обґрун­ тування, терміни окупності або визначені джерела відшкодування коштів.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради про здійснення запозичення має містити відомості про: 1) суттєві умови запозичення; 2) форму здійснення запози­чення; 3) мету запозичення. Зміни до рішення можна вносити за письмовою згодою кредитора (кредиторів).

Про наміри здійснити запозичення або реструктуризацію боргових зобов'язань за ним чи іншу операцію Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада надсилає Мінфі­ну письмове повідомлення, до якого додає перелік визначених законодавством документів, серед яких має бути обґрунтування відповідності запозичення (реструктуризації) боргових зобов'я­зань за ним чи іншої операції вимогам, установленим бюджет­ним законодавством, щодо здатності в повному обсязі та у ви­значений термін виконати свої боргові зобов'язання. Потрібно надавати й висновок рейтипгового агентства щодо здатності Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради