200 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

Порушенню фінансового законодавства притаманні: антисо­ціальний характер, що виявляється у суспільній небезпечності (якщо правопорушення є злочином, передбаченим Криміналь­ним кодексом) або суспільній шкідливості; протиправність; вин­ність; караність.

Антисоціальний характер є матеріальною та необхідною ознакою порушень фінансового законодавства. Діяння, що супе­речать нормам фінансового права, перешкоджають нормальній публічній фінансовій діяльності і шкодять економічній системі держави. Протиправність свідчить про передбачуваність конкрет­ного діяння в актах фінансового законодавства. її розглядають як юридичну оцінку антисоціального характеру діяння з боку законодавця, закріплену в нормах фінансового права. У науці фінансового права висловлено позицію, що положення п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України щодо визначення виключно закона­ми засад окремих видів юридичної відповідальності необхідно поширити також і на засади відповідальності за порушення фі­нансового законодавства¹.

Винність означає ставлення особи, що скоїла правопорушен­ня, до нього. Винна особа діє з умислу або необережності, усві­домлює суспільну небезпечність своїх дій (бездіяльності) та їх можливі наслідки. Вона може бажати або передбачати можли­вість їх настання. Караність є ознакою, логічно зумовленою анти­соціальним характером правопорушення, негативною оцінкою з боку суспільства, вона безпосередньо випливає з його протиправ-ності.

Аналіз теоретичних поглядів на поняття та зміст правопо­рушень дає змогу визначити фінансове правопорушення як су­спільно шкідливе, винне, протиправне діяння (дію чи бездіяль­ність) деліктоздатного суб'єкта, що порушує врегульований правовими нормами порядок формування, розподілу та вико­ристання публічних фондів коштів, за яке законодавство вста­новило юридичну відповідальність.

Залежно від виду юридичної відповідальності фінансові пра­вопорушення пропонують розглядати у вузькому розумінні (тоді мова йде про фінансово-правову відповідальність) та в широко-

201

Глава 6. Фінансово-правова відповідальність

му (коли застосовують адміністративну, кримінальну, цивільну, дисциплінарну та фінансово-правову відповідальність)'.

У юридичній літературі наголошують, що склад фінансо­вого правопорушення становить нормативно побудовану юри­дичну модель типових ознак винного протиправного діяння, яке порушує фінансові норми і за яке фінансове законодавство передбачає фінансово-правову відповідальність². Склад фінан­сового правопорушення є критерієм достовірної кваліфікації вчиненого діяння і, відповідно, обґрунтуванням застосування фінансово-правових санкцій. Наявність у протиправному діянні сукупності суб'єктивних та об'єктивних ознак є основною юри­дичною підставою для притягнення суб'єкта фінансових право­відносин до фінансово-правової відповідальності. Ознаки скла­ду фінансового правопорушення має бути передбачено законом, а кваліфікація неправомірного діяння, тобто аналіз і зіставлен­ня неправомірної поведінки з вимогами правових норм дасть змогу зробити висновок, чи містять діяння суб'єкта ознаки скла­ду конкретного правопорушення. Фактична підстава повинна міститися в діянні суб'єкта, а юридична — у вимогах закону і від­повідному процесуальному оформленні факту скоєння фінансо­вого правопорушення.

Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності є склад фінансового правопорушення, якому властиві суспільна шкідливість (небезпечність), протиправність, винність. До скла­ду фінансового правопорушення включають суб'єкт, суб'єктив­ну сторону, об'єкт і об'єктивну сторону.

Зокрема, суб'єктом фінансового правопорушення може бути фізична або юридична особа—учасниця фінансових правовід­носин, як резидент, так і нерезидент. Байдуже, в якій організа­ційно-правовій формі утворена юридична особа, на якій формі власності вона заснована, — широке коло суб'єктів фінансово-правової відповідальності свідчить про багатоаспектність і різ-ноплановість відносин, що захищаються в системі фінансового права. На відміну від адміністративного правопорушення або кримінального злочину, суб'єктами фінансового можуть бути

¹ Шкарлупа В. К. Теоретичний аспект відповідальності за порушення фінансового законодавства / В. К. Шкарлупа // Сучасний стан та перспекти­ви розвитку фінансового права. — С. 82—84.

¹ Дмитренко Е. С. Примусу фінансовому праві: загальна характеристика / Е. С. Дмитренко // Сучасний стан та перспективи розпитку фімлік оиот пра­ ва. - С. 58-59.

² Іванський А. Й. Зазнач, праця. — С. 263.

202 Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

(і найчастіше є) юридичні особи. Вони повинні лише бути фі­нансово правосуб'єктними, тобто володіти гарантованою держа­вою властивістю мати та набувати нових прав та обов'язків у сфері фінансових правовідносин, а також відповідати за непра­вомірну реалізацію своїх прав або невиконання обов'язків, що зумовлено специфікою публічної фінансової діяльності.

Суб'єктивний бік фінансового правопорушення базується на вині. Особу мають визнати винною, щоб притягнути її до фі­нансової відповідальності й застосувати санкції, передбачені фі­нансовими нормами, а саме штраф, пеню, припинення бюджет­ного фінансування.

Об'єктивна сторона фінансового правопорушення (як зов­нішнє втілення в об'єктивній реальності караної протиправної поведінки в сфері публічної фінансової діяльності) виражена в протиправному діянні, яке заподіює шкоди публічним інтере­сам суспільства, держави, територіальної громади і призводить до причинно-наслідкового зв'язку між протиправним діянням і його шкідливими наслідками. Ознакою об'єктивної сторони є не лише діяння (дія або бездіяльність суб'єкта фінансових відно­син), а й суспільна шкода (матеріального чи нематеріального характеру, але така, що може завдати матеріального збитку) і причинно-наслідковий зв'язок між ними.

Дією слід називати активну поведінку суб'єкта, якій прита­манний ряд ознак, зокрема вольовий і усвідомлений характер, суспільна шкідливість та допущення порушення вимог фінансо­вого законодавства. Бездіяльність виявляється у невиконанні або неналежному виконанні законних обов'язків суб'єктом фі­нансової правовідносини.

Проте не завжди до фінансової відповідальності притягують за безпосереднє завдання майнової шкоди інтересам держави, публічним інтересам. Платник податку може, скажімо, внести суму податку до бюджету в повному розмірі, але не подати своє­часно декларації- У такому разі його податкове зобов'язання вважається виконаним не повністю (якщо подавати декларацію обов'язково). І стосовно платника податку буде вжито заходів фінансово-правової під і юні дальності.

Об'єктом фінансового правопорушення є порушені права чи інтереси у сфері фінансових ресурсів, що мобілізуються, розпо­діляються чи використовуються з відповідних фондів коштів, утворених для задоволення публічних інтересів.

203

ГЛІМ 6. ФІНАНСОВО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Нормативна підстава фіиансово-правової відповідальності передбачає наявність норми права, яка забороняє соціально шкідливу (небезпечну) поведінку в сфері публічної фінансової діяльності, тобто встановлює нормативні критерії для можли­вості застосувати фактичну підставу фінапсово-правової відпо­відальності, а саме — для складу фінансового правопорушення.

Процесуальна підстава фінансово-правової відповідальнос­ті передбачає визначений законодавством та дотриманий упов­новаженим у сфері фінансового контролю або нагляду проце­суальний (процедурний) порядок факту фіксації фінансового правопорушення та притягнення винної у фінансовому право­порушенні особи до відповідальності. Зазначають, що важливою ознакою процесуальної підстави є обов'язкове прийняття юрис-дикційного акта щодо застосування норм права в конкретному випадку. Такі правозастосовчі акти мають офіційний, держав-по-владний характер, сприяють зміцненню законності, захисту прав і свобод громадян—суб'єктів фінансових правовідносин¹. Серед документів слід виокремити такі, що можуть містити до­кази неправомірних діянь суб'єктів фінансових правовідносин: фінансово-планові акти; документи звітності про виконання дер­жавного бюджету та місцевих бюджетів; документи фінансової звітності бюджетних установ, суб'єктів господарювання, банків, інших фінансових установ; документи контрольних заходів (акти ревізії, перевірки, документи з інвентаризації, обстеження, ауди­торський висновок тощо).

Фінансові правопорушення можна диференціювати за ці­лим рядом ознак. Однак найсуттєвішими є ті, які розмежовують окремі підгалузі або інститути фінансового права. На останні нормативно-правовий вплив справляють положення спеціаль­ного законодавства — бюджетного, податкового, банківського, страхового, валютного тощо. Відповідно, і правопорушення у сфері фінансових відносин можна поділити на бюджетні, подат­кові, банківські, правопорушення у сфері готівкового грошового обігу, у сфері державних або муніципальних запозичень, у сфері здійснення фінансових операцій тощо. Оскільки в законодавстві здебільшого відсутні відповідні дефініції (хіба що Бюджетний кодекс України містить поняття бюджетного правопорушення),

' Коментар до законодавств про фінапсоиочіравопі санкції/ авт. ко­ментар Е. С. Дмитренко. — К.: Юріпком Іптср, 2007. С. 70.