§ 2. Учасники бюджетного процесу

У бюджетному процесі беруть участь усі органи державної влади, органи місцевої влади та місцевого самоврядування, бюд­жетні установи, організації, інші юридичні особи, задіяні в бюд­жетній діяльності.

Під учасниками бюджетного процесу Бюджетний кодекс (ст. 20) розуміє органи та їх посадових осіб, наділених бюджет­ними повноваженнями, тобто правами і обов'язками щодо від­повідних бюджетів як на будь-якій окремій стадії бюджетного процесу, так в усьому ньому загалом. Такі повноваження встано­влюються па забезпечення завдань та функцій учасників бюд­жетного процесу, закріплених відповідними нормативно-право­вими актами, що визначають їх правовий статус.

Наприклад, Верховна Рада України як учасник бюджетно­го процесу розробляє пропозиції до поданого урядом проекту Бюджетної резолюції та приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики; роз­глядає проект закону про Державний бюджет; ухвалює Закон про Державний бюджет України на відповідний бюджетний пе­ріод та вносить до нього зміни і доповнення протягом часу його чинності; здійснює контроль за дотриманням бюджетного зако­нодавства на кожній стадії бюджетного процесу; контролює ви­користання коштів резервного фонду Державного бюджету та здійснення таємних видатків; розглядає і приймає рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України; здійснює інші повноваження, встановлені Конституцією Украї­ни й бюджетним законодавством.

Кабінет Міністрів України розробляє та приймає Деклара­цію цілей і завдань бюджету на наступний бюджетний період (Бюджетну декларацію); подає на розгляд Верховної Ради Украї­ни проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період; розробляє проект Закону про Державний бюджет України та доопрацьовує його під час парламентського розгляду; забезпечує виконання Державного бюджету України; приймає рішення про виділення коштів із резервного фонду Державного бюджету; подає річний звіт про виконання Держав­ного бюджету Верховній Раді України; доводить до відома Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів відповідних рад положен-

Іін І показники міжбюджетних трансфертів та інші показники, Необхідні для затвердження місцевих бюджетів, тощо.

Міністерство фінансів України як учасник бюджетного процесу готує та подає на розгляд уряду проект Закону про Дер живини бюджет України; розробляє і доводить до головних роз­порядників бюджетних коштів інструкції з підготовки бюджет­них запитів, визначає порядок і термін їх подання; здійснює у межах своїх повноважень контроль за дотриманням бюджетно­го законодавства на кожній стадії бюджетного процесу стосовно ніс державного, так і місцевих бюджетів; здійснює методичне ке­рівництво з питань складання й виконання бюджету; регулює фінансові взаємовідносини між державним бюджетом і держав­ними цільовими фондами. Саме на Мінфін покладено коор­динацію діяльності центральних органів виконавчої влади, по­в'язаної із забезпеченням своєчасного і повного надходження податків, зборів (обов'язкових платежів) до державного та міс­цевих бюджетів.

Державне казначейство України забезпечує казначейське обслуговування державного і місцевих бюджетів на основі ве­дення єдиного казначейського рахунку та визначає механізм каз­начейського обслуговування бюджетної системи, встановлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконан­ня державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядни­ків бюджетних коштів; здійснює управління наявними фінансо­вими ресурсами, що їх обліковує; відкриває, веде та закриває рахунки в органах Казначейства тощо.

До бюджетного процесу долучається і НБУ, який відкриває Державному казначейству України Єдиний казначейський ра­хунок; подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України проект Основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний рік, подає до Кабінету Міністрів України проект Кошторису доходів та видатків НБУ на наступний бюд­жетний рік.

Учасниками бюджетного процесу є Верховна Рада та Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві ради та їх вико навчі комітети, місцеві державні адміністрації. Вони здійсню ють бюджетні повноваження стосовно власних бюджетів.

Із метою забезпечення контролю до бюджетного процесу за лучають Рахункову палату України, органи Державної контроль­но-ревізійної служби тощо.

19*

292

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

ІЇ№ ». БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

293

Поряд із цими органами провідне місце у бюджетному при цесі посідають розпорядники бюджетних коштів, яких Бю джетний кодекс поділяє на головних та розпорядників нижчої о рівня. Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу, розпорядника ми бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівнії ків, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків із бюджету. Бю­джетна установа — це орган, установа чи організація, визна­чена Конституцією України, а також установа або організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами міс­цевого самоврядування, яка цілком утримується за рахунок від­повідного бюджету чи місцевих бюджетів¹. За своїм статусом бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетні установи мають право брати бюджетні зобов'язан­ня витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду, а вищі навчальні закла­ди та наукові установи — також установлених затвердженими планами використання бюджетних коштів і помісячними пла­нами їх витрачання. Зобов'язання, взяті розпорядниками бюд­жетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань, є небюд-жетними і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Узяття таких зобов'язань є бюджетним правопорушенням.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджет­ні установи в особі їх керівників (ст. 2 Бюджетного кодексу), які визначаються відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу та за­тверджуються Законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом установлення їм бюджетних при­значень. У Законі, рішенні про місцевий бюджет бюджетні при­значення визначаються лише головним розпорядникам².

¹ Закон У краї 11 и № 2700 11 ід бюджетною установою розуміє орган, визна­ чений Конституцією України, а також організацію, створену в установленому порядку органами державної влади (органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування), що цілком утримується за рахунок державного бюджету (місцевих бюджетів).

² Наприклад, згідно з наказом Мінфіну від 30.05.2007 р. № 662, до си­ стеми головного розпорядника коштів, окрім центрального апарату Міні­ стерства фінансів України, входять такі відповідальні виконавці: Державне

Головні розпорядники бюджетних коштів розробляють про­літ і кошторису та бюджетні запити й подають їх до Міпістер-РТНМ фінансів чи місцевого фінансового органу; отримують бюд-НИЧ'ііі призначення і доводять їх у встановленому порядку до ршіюридпиків нижчого рівня; затверджують кошториси та інші Документи, встановлені чинним законодавством, для розпоряд­ників нижчого рівня; забезпечують протягом бюджетного пе­ріоду виконання бюджетних призначень згідно із отриманими бюджетними асигнуваннями; контролюють хід виконання кош­торисів та аналізують ефективність використання бюджетних коштів у розпорядників нижчого рівня; ведуть в установленому іііікоподавством порядку обік та звітність тощо.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня — це розпо­рядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координу­ється через нього. Постанова Кабінету Міністрів України «Про ,'іптвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетипх установ» під 28.02.2002р. №228 закріплює, що розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання коліторисів застосовують процедури та правила, ви­значені для головних розпорядників (п. 7).

Із метою забезпечення поточної діяльності розпорядників бюджетних коштів вони відкривають рахунки в органах Держав­ного казначейства України.

Чинне законодавство¹ передбачає такі види рахунків, що їх мож­на відкривати бюджетним установам:

• особові рахунки — відкривають головним розпорядникам бюд­жетних коштів і розпорядникам бюджетних коштів нижчого рівня,

казначейство України; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Державна про­бірна служба України; Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (п. 1.4).

¹ Інструкція з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджет­них установ, затверджена наказом Державного казначейства України від 26.12.2003 р. №242, яка встановлює єдині вимоги до порядку ведення бю­джетними установами бухгалтерського обліку руху коштів у касі, на рахунках в установах банків або в органах Державного казначейства, розрахунків із дебіторами та інших активів.

294

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

СМІІ 9. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС

295

які мають підвідомчі установи, для подальшого їх розподілу та перс рахування на реєстраційні рахунки;

• реєстраційні рахунки — відкривають розпорядникам бюджет них коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації видаткіи для обліку операцій із виконання загального фонду кошторисів;

• спеціальні реєстраційні рахунки — відкривають розпорядникам бюджетних коштів за відповідними кодами бюджетної класифікації ви датків для обліку операцій із виконання спеціального фонду кошторисі в;

• депозитні рахунки — відкривають в органах Державного казна чейства та/або установах банків за коштами, що їх отримали бюджет ні установи в тимчасове зберігання згідно із законодавством (без права користування коштами, які перебувають на цих рахунках). 3;і відповідних умов ці кошти належить повернути або перерахувати за призначенням.

У бюджетному процесі беруть участь і відповідальні виконав­ці бюджетних програм. Вони безпосередньо забезпечують ви­конання однієї або ряду бюджетних програм у системі головного розпорядника; ведуть в установленому порядку облік та звітність; здійснюють інші повноваження, встановлені чинним законодав­ством України, зокрема Інструкцією про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджет­ному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів Украї­ни від 14.12.2001 р. № 574. Інструкція розмежовує повноваження, права і відповідальність головного розпорядника коштів держав­ного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм у процесі складання, затвердження й виконання бюджету в умовах упровадження програмно-цільового методу в бюджетний процес.

Відповідальними виконавцями можуть бути: 1) головний розпорядник — за бюджетними програмами, виконання яких за­безпечує його апарат; 2) розпорядники коштів державного бю­джету нижчого рівня й одержувачі коштів державного бюджету, які виконують бюджетні програми у системі головного розпоря­дника. Водночас слід звернути увагу на проблему співвідношен­ня правового статусу головного розпорядника бюджетних кош­тів та відповідального виконавця бюджетної програми, оскільки певною мірою відбувається підміна цих понять, на що зверта­ють увагу у фаховій літературі'.

¹ Якимчук Н. Я. Проблеми правового регулювання бюджетного процесу в Україні/ Н. Я. Якимчук// Сучасний стан та перспективи розвитку фі­нансового права. — Ірпінь : НДІФП, 2007.- С. 135.

Прикладом створення системи відповідальних виконавців може бути Міністерство фінансів України. До його системи як голошюго |имііо|»ідмика коштів, окрім центрального апарату Мінфіну, входять Вісім міді юііідальних виконавців, а саме: Державне казначейство Украї­ни; Головне контрольно-ревізійне управління України; Державна Митна служба України; Державна податкова адміністрація України; Фонд державного майна України; Пенсійний фонд України; Держав­ші пробірна служба України; Національне агентство України з пи-Тіпіь забезпечення ефективного використання енергетичних ресур-гіи. І Іаказом Міністерства фінансів України від 30.05.2007 р. № 662 було затверджено Порядок взаємодії Мінфіну як головного розпо­рядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу.

Цільові бюджетні програми, за якими працюють відповідаль-м і виконавці, запроваджують із 2001 р., їх кількість постійно зростає. Правове визначення бюджетної програми заклала Кон­цепція застосування програмно-цільового методу в бюджетно­му процесі, схвалена розпорядженням Кабміну під 14.09.2002 р. № 538-р. Згідно з нею бюджетна програма це систематизо­ваний перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети і завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій. Прикладом таких програм може бути Державна цільова програ­ма підготовки та проведення в Україні фінальної частини чем­піонату Європи 2012 р. із футболу.