104 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

Віддаючи належне значенню науки про фінанси як такої, що вивчає економічний базис, не можна забувати про необхідність вивчення закономірностей власне надбудови, про активну твор­чу роль права. Тому в галузі науки фінансового права, викорис­товуючи дані науки про фінанси, неприпустимо підміняти ана­ліз правової дійсності викладом окремих положень науки про фінанси, розмивати юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин при дослідженні їх економічного змісту. Наука фінансового права відрізняється від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи апарат останньої, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і суспільних відносин, які вини­кають у процесі такої діяльності, досліджує вплив цієї правової надбудови па економічний базис¹.

Наука фінансового права застосовує такі методи, як спеціа­льно-юридичний (формально-догматичний), порівняльно-пра­вового дослідження, метод звернення до інших наук, метод ста­тистичної обробки фактичного матеріалу та ін. При дослідженні фінансово-правових явищ необхідно розуміти значення провід­них принципів — об'єктивності та історизму. Це дає змогу не створювати однобічних наукових теорій та концепцій, що не ві­дображатимуть об'єктивної реальності.

Серед видатних учених XIX ст., котрі зробили помітний вне­сок у становлення й розвиток науки фінансового права, можна назвати М. М. Сперанського (праця «План фінансів», підготов­лена у 1810 р.), М. І. Тургенєва («Досвід теорії податків», 1818), М. Ф. Орлова («Про державний кредит», 1832), І. Я. Горлова («Теорія фінансів», 1841). Саме вони заклали підвалини фінан­сової науки. У другій половині XIX — на початку XX ст. дослі­дженнями у сфері фінансів видатні вчені В. Лебедєв («Фінансо­ве право», 1882), І. Озеров («Основи фінансової науки. Вчення про звичайні доходи», 1909), І. Тарасов («Нарис науки фінансо­вого права», 1883), М. Алексеєнко, С. Іловайський («Підручник фінансового права», 1904), Д. Львов («Курс фінансового пра­ва», 1887), І. Янжул («Основні начала фінансової науки: вчення про державні доходи», 1899) та ін. вивели фінансове право на нову площину і сприяли його виділенню в окрему правову га-

¹ Щербанюк О. В. Співвідношення науки фінансового права та фінансо­вого права / О. В. Щербанюк // Науковий вісник Чернівецького державного університету. - Вип. 100. Правознавство. - Чернівці : Рута, 2000. - С. 66.

Глава 3. Предмет і система фінансового права як галузі права 105

дум,. Тоді ж з'явилися перші підручники з фінансового права (деякі з них нині перевидано).

У XX ст. фінансове право набуло подальшого розвитку. При цьому найбільшого розкриття набуло бюджетне право, норми якого були максимально висвітлені в чинному законодавстві СРСР, передусім у Конституціях. У контексті цього правового Інституту, що входить до фінансового права, слід назвати вчених Л. М. Гурвича («Бюджетне право за законодавством РРФСР», 1918) та А. А. Алексєєва («Бюджетне право народного представ­ництва», 1918).

У 1940 р. було опубліковано перший підручник з фінансового права, тоді ж з'явилася і надзвичайно важлива праця Ю. А. Ро-винського «Предмет радянського фінансового права». У 1950— 1960-х рр. було завершено розробку теорії соціалістичного фінан­сового права з чітким акцентом на дослідженні питань бюджету, бюджетних відносин і бюджетного процесу. Суттєвий внесок у виділення фінансового права в окрему галузь права та визнання за нею специфічного предмета і методу правового регулювання зробили відомі вчені-юристи С. І. Вільнянський, Л. К. Воронова, В. В. Безчеревних, М. М. Піскотін, Є. О. Ровинський, Н. І. Хімі-чева, С. Д. Ципкін, О. М. Горбунова, Н. А. Куфакова.

Серед провідних науковців у галузі фінансового права, що активно впливають на розвиток науки, вдосконалення категорій­ного апарату, вирішення методологічних завдань, що постають перед цією галуззю права, слід назвати представників російської школи — Д. В. Вінницького, С. В. Запольського, О. Ю. Грачову, С. Г. Пепеляєва, 1.1. Кучерова, І. В. Рукавишникову, М. В. Кара-сьову, М. В. Івлієву, О. В. Покачалову, Д. М. Щьокіна та бага­тьох інших.

Що стосується вітчизняної школи фінансового права, то пе­рехід до ринкової економіки, курс на яку проголосила незалеж­на Україна, порушив проблему перегляду всієї системи науки фінансового права, починаючи від її предмета та методу і закін­чуючи окремими інститутами, категоріями й поняттями. Існуван­ня рівнозначних форм власності уточнило предмет фінансового права, оскільки пануванню державних фінансів у фінансовій системі держави настав край і їх розглядають лише у взаємозв'яз­ку з фінансами приватними.

Нині можна говорити про те, що українська наука фінансо­вого права пройшла первісний етап формування і перебуває у