Глава 20. Відповідальність за порушення податкового законодавства 537

У кримінальному законодавстві США сформульовано близькії 40 складів податкових злочинів. Податковий кодекс С ПІЛ у главі 75 установлює перелік злочинів і проступків, що їх розглядають ик пору місипя податкового законодавства. Найсерйознішими порушені ні ми вважають: спробу уникнути чи порушити сплату податків, умисну спробу знехтувати обов'язком зі збирання податку чи сплати подат­ку, умисну спробу знехтувати обов'язком із реєстрації доходів чи по­відомлення інформації щодо сплати податків, співучасть у підготовці ми надання неправдивих відомостей про доходи¹.

Цікавим є приклад російського законодавства, в якому з 1998 р. запроваджено спеціальну підставу для звільнення від кримінальної відповідальності певної категорії осіб, які скоїли злочини, передбачені статтями 194, 198 та 199 Кримінального кодексу РФ, тобто пов'язані з ухиленням від сплати податків, зборів, обов'язкових платежів тощо. Такою підставою є «дієве розкаяння» у скоєнні податкових правопо­рушень. Кваліфікаційними ознаками є скоєння нетяжких злочинів та з'ява з покаянням².

Питання для самоконтролю

1. Що розуміють під поняттям «податковий примус»?

2. Розкрийте зміст поняття «податкова відповідальність».

3. Яка різниця між податковим плануванням та ухиленням від оподаткування?

4. Які кваліфікаційні ознаки податкового правопорушення?

5. Розкрийте склад податкового правопорушення.

6. Які заходи відповідальності за порушення податкового за­конодавства передбачено в Україні?

7. Розкрийте зміст фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства.

8. Який порядок застосування адміністративної відповідаль­ності за порушення податкового законодавства?

9. Які підстави для застосування кримінальної відповідаль­ності за порушення податкового законодавства встановлює Кримінальний кодекс України?

¹ Степанюк О. Підстави та принципи відповідальності :іа порушення по­ даткового законодавства / О. Степанюк // Предприпимательс-тно, хозяйство и право. - 2000. - № 8. -■ С. 36.

² Детальніше див.: Соловьев И. Деятедьнос раскаяїніс исокершепии нало- говьіх преступлений / И. Соловьев // Россииская юстіщня. 2002. — № 2. — С.48.

жава 21. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ВИДАТКІВ

539

Глава 21 правове регулювання публічних видатків

Думай перед тим, як вкладати гроші, й не забувай думати, коли вже вклав. Ф. Дойл

§ 1. Поняття публічних видатків, особливості правового регулювання відносин у галузі видатків

Публічні видатки — одна з визначальних складових фінан­сової діяльності держави. Вони є безперервним використанням державою в особі уповноважених органів коштів бюджету і поза­бюджетних фондів як публічних фондів коштів, так і власних коштів підприємств і організацій на потреби, визначені в актах про бюджет. Розмір видатків визначають державні завдання, які закріплюють прогнози й цільові програми.

Ще А. Сміт, а за ним і його послідовники-економісти зазнача­ли, що частину видатків кожен член суспільства може успішно покривати за рахунок особистих доходів, тоді як друга частина потребує певного об'єднання коштів і зусиль усіх членів суспіль­ства для ефективної оплати загальних інтересів, які неодмінно виникають у кожному суспільстві. Фінансування суспільних ви­датків за рахунок суспільних коштів породжує необхідність уре­гулювання процесу їх фінансування з боку держави. Держава має за обов'язок фінансувати такі суспільні видатки, видатки, що мають публічний, визначальний характер стосовно до публіч­них доходів.

Саме тому однією з головних функцій держави в сучасній економіці є вжиття комплексу узгоджених заходів економічної стратегії і тактики, спрямованих на формування виваженої зба­лансованої бюджетної політики. Загальна мета застосування дер-

жавного впливу на економіку полягає в тому, щоб розглядати людину як мету виробництва, примусити економіку фу 11 к ц і о 11 у -вати як фактор розвитку людства, а не людину — як фактор ви­робництва, надати ринковій економіці «ринкового обличчя»'.

Матеріальною основою публічних видатків як правової кате­горії є суми витрат відповідних публічних фондів коштів. Юри­дичний бік публічних видатків обумовлений тим, що вони є частиною фінансових правовідносин, які виникають у державі. Тому публічні видатки як категорія фінансового права містять у собі всі загальні особливості фінансових правовідносин та ма­ють певні специфічні риси, властиві процесу розподілу (пере­розподілу) й використання публічних фондів коштів у державі.

У юридичній літературі публічні видатки розглядають у кіль­кох аспектах:

у юридичному — як публічні відносини, які мають соціаль­но-економічний характер та виникають при здійсненні видатко­вих операцій лише на підставі правових норм;

у матеріальному — як кошти публічних фондів, що їх розпо­діляють та використовують відповідно до правових норм;

в організаційному — як процес розподілу й використання ко­штів публічних фондів, здійснюваний відповідно до правових норм;

в економічному — як зменшення чистої вартості активів від­повідних фондів коштів унаслідок здійснення встановлених нор­мами права видаткових операцій².

Відповідно, під публічними видатками розуміють витра­ти публічних фондів грошових коштів, які виражають урегу­льовані правовими нормами соціально-економічні відносини публічного характеру, що складаються при розподілі й вико­ристанні публічних фондів коштів та забезпечують задово­лення публічного інтересу, визнаного державою чи органами місцевого самоврядування.

Витрати визначають як зменшення чистої вартості грошо­вих активів відповідних фондів грошових коштів унаслідок здій­снення встановлених нормами права видаткових операцій.

¹ Жаліло Я. А. Регулювання ринкової економіки: сучасніш досвід роз­ винених країн / Я. А. Жаліло. К.: НІС, 1 !)9(і. Ним. і. ('. 7.4.

² Нечай А. А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків / А. А. Нечай. Чернівці, 20(М. ('. КІЛ.

540^^ Модуль З, ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ