Глава 23

РИНКИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

ЯК ПРЕДМЕТ ФІНАНСОВО-ПРАВОВОГО

РЕГУЛЮВАННЯ

В економічній глобалізації, котра відбуїіаі ті.ся інші,

провідну позицію, як і раніше, посідає горіїііля.

Відбувається не глобалізація мідирисмсі и,

а глобалізація комерцій.

П. Фіески

§ 1. Державне регулювання ринків фінансових послуг

Загальна лібералізація торгівлі у сфері фінансових послуг змушує країни виробляти фінансові послуги та обмінюватися ними на основі зіставних переваг. Прикладом цього може бути встановлений на рівні національних законодавств дозвіл на вход­ження іноземних банків, зокрема через їхні філії, до національ­них банківських систем. Так, з кінця 1990-х рр. філії іноземних банків (переважно європейських) було відкрито в Польщі, Че­хії, Болгарії, Литві, Словаччині, Латвії, Естонії тощо. В Україні філії іноземних банків стали частиною національної банківської системи з 2008 р., відколи країна ввійшла до СОТ.

Згідно зі ст. XVI Генеральної угоди про торгівлю послугами, кож­на країна-член має надати постачальникам послуг будь-якої іншої

608 Модуль 4. Грошовий обіг та ринки фінансових послуг...

країни-члена режим, не менш сприятливий, ніж наданий згідно з пра­вилами, обмеженнями і умовами, узгодженими і зазначеними в її роз­кладі (конкретні зобов'язання країни-члена із зазначенням часових рамок їх виконання), і дати набуття чинності такими зобов'язання­ми. Згідно зі ст. XVII, у секторах, які входять до національного роз­кладу, за виконання умов та кваліфікаційних вимог, обумовлених у ньому, кожна країна-член має надати постачальникам послуг будь-якої іншої країни-члена щодо всіх заходів, які стосуються поставки послуг, режим, не менш сприятливий, аніж той, що його вона надає своїм постачальникам послуг. Разом із тим слід зауважити, що ще на початку 2002 р. із 145 країн—членів СОТ лише 31 не мала обмежень у фінансовому секторі.

Розглядаючи ринки фінансових послуг та державне регулю­вання на цих ринках як предмет регулювання нормами фінан­сового права, необхідно розуміти багатоаспектність, комплекс­ність відносин, що виникають на таких ринках між їх суб'єктами. Тому межі втручання фінансово-правового регулювання у від­носини на ринках фінансових послуг, які є складовою фінансо­вої діяльності, потрібно чітко розуміти й базувати на предмет та ознаки власне фінансового права. У зв'язку з цим доцільно пого­дитися з думкою проф. С. В. Запольського, який зауважує, що в основі має бути визнання юридичної своєрідності фінансо­во-правового регулювання майнових і супроводжувальних не-майпових відносин, що виражається у таких ознаках: юридична нерівність сторін; вступ у відповідні відносини внаслідок влад­ного волевиявлення держави або іншого носія публічної влади; обмеження й цілковита відсутність диспозитивності у виборі варіантів та шляхів здійснення прав і виконання обов'язків; спря­мованість на здійснення майнової угоди, інших грошових опера­цій або ж забезпечення контролю за дотриманням таких угод та/або операцій¹.

Слід визнати, що публічний характер фінансової діяльності поширюється не лише на бюджетні або податкові відносини, на відносини стосовно здійснення публічних видатків або управ­ління чи обслуговування державного боргу, не тільки на відноси­ни щодо формування публічних фондів коштів (як бюджетних, так і позабюджетних) тощо. Фінансову діяльність провадять і

¹ Запольский С. В. Дискуссионньте вопросьі теории финансового права / С. В. Запольский. - М.: РАП, ЗКСМО, 2008. - С. 72-73.

609