118 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

дації включають чотири напрями питань: 1) установлення кри­мінальної відповідальності за відмивання коштів; 2) ужиття по­передніх та конфіскаційних заходів; 3) зміцнення фінансової системи; 4) міжнародне співробітництво¹.

Ці рекомендації стимулюють уніфікацію «відмивального» законодавства країн, що є членами міжнародних фінансових відносин, у тому числі ЄС. Зазначені вимоги ФАТФ, попри ре­комендаційний характер, істотно впливають на заходи з внесення змін до національного законодавства з відмивання коштів як у країнах—членах ФАТФ, так і в інших державах. Зокрема, біль­шість рекомендацій ФАТФ увійшла до Директиви Ради ЄС із попередження використання фінансової системи для відмиван­ня коштів, прийнятої у червні 1991 р., а також до законів країн ЄС та країн—членів ФАТФ. В Україні з цією метою було прий­нято ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиван­ню) доходів, одержаних злочинним шляхом», ряд актів уряду й центрального банку. Після терористичних актів 11 вересня 2002 р. ФАТФ почала боротьбу з метою попередження фінан­сування кримінальних структур та прийняла у зв'язку з цим дев'ять спеціальних рекомендацій.

У такій самій площині функціонує Глобальна програма ООН проти відмивання коштів (ІМіеа¹ Маїіопз СЬЬаІ Ргодгаш а§аіщІ Мопеу Ьаітс1егіп£, СРЬМ) — проект-програма із дослідження

¹ Як приклади рекомендацій ФАТФ можна навести такі: [2] Закони про таємницю банківських вкладів слід розглядати з позицій їх можливої протидії впровадженню рекомендацій ФАТФ. 110| Фінансові установи не повинні від­кривати анонімних рахунків або рахунків клієнтів із запевне фіктивними іменами. [11] Фінансовим установам слід установлювати автентичність клі­єнта на підставі офіційного посвідчення особи та реєструвати інформацію щодо своїх клієнтів. [14] Фінансові установи зобов'язані звертати особливу увагу на всі заплутані, незвичайно великі операції та на всі незвичні за своєю структурою угоди, що не мають явного економічного зиску або очевидної законної мети. [ 15] Якщо фінансові установи підозрюють, що джерелом кош­тів є злочинна діяльність, вони зобов'язані своєчасно повідомити про свої підозри до компетентних органів. [23] У країнах має діяти система, за якою фінансові установи повинні надавати до відповідного національного органу звіти про усі внутрішні та міжнародні угоди, що перевищують певну фіксо­вану суму. [30] Міжнародне переміщення грошових коштів у будь-якому ва­лютному виразі повинно реєструватися у державах для порівняння цих даних з інформацією центрального банку. Дану інформацію слід надавати Міжна­родному валютному фонду та Банку міжнародних розрахунків з метою ви­вчення міжнародного становища в цій галузі.

Глііі 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 119

Проблеми та надання допомоги у її вирішенні в міжнародному масштабі, розроблена за рішенням Генеральної асамблеї ООН. Програму підтримали у травні 1998 р. у Бірмінгемі (Велика Бри­танія) на нараді міністрів фінансів країн Великої сімки.

У сфері фінансової звітності визначальне місце посідають Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі МСФЗ) (Іпіегпаїіопаї Ріпапсіаі Керогдлп§ Зіапсіагсіз) — загальноприйня­ті принципи бухгалтерського обліку та звітності; набір докумен­ті!) (стандартів та інтерпретацій), що регламентують бухгалтер­ський облік; правила, що встановлюють вимоги до визнання, оцінки та розкриття фінансово-господарських операцій для скла­дання фінансових звітів компаній в усьому світі. У більшості країн Європи звітність відповідно до МСФЗ зобов'язані готува­ти компанії, чиї цінні папери обертаються на біржі¹. Міжнародні стандарти, що включають стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності, застосовуються у державах—членах ЄС від­повідно до Регламенту Європейського парламенту і Ради ЄС від 19 липня 2002 р. № 1606/2002.

В Україні, з урахуванням зовнішньополітичного курсу країни на євроінтеграцію та вступ до СОТ, уряд почав із 2000 р. прийма­ти відповідні постанови та рішення, спрямовані на впроваджен-

¹ Серед Міжнародних стандартів фінансової звітності можна назвати: МСФЗ 1 «Надання фінансової звітності»; МСФЗ 18 «Виручка» (Кеуепие); МСФЗ 16 «Основні засоби» (Ргорегіу, Ріапі апб Е^иіртепї); МСФЗ 17 «Оренда» (Ьеазез); МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» (Іпіап§іЬ1е Аззеїз); МСФЗ 40 «Інвестиції у нерухомість» (Іпуезішепі Ргорегіу); МСФЗ 12 «По­датки на прибуток» (Іпсоше Тахез); МСФЗ 32 і МСФЗ 39 «Фінансові ін­струменти : визнання й оцінка» (Ріпапсіаі Іпзігапіепіз: Бізсіозигє апо¹ Ргезсп-Іаїіоп, Ріпапзіаі Іпзггитепїз: Кесо§піІіоп апо¹ Меазигетепі); МСФЗ 21 «Вплив змін валютних курсів» (ТЬе Еіїесїз ої СЬап§іп§ іп Рогещп Ехап§є Каїез); МСФЗ 7 «Звіти про рух грошових коштів» (СазЬ Р1о\у Зіаїетепіз); МСФЗ 24 «Розкриття інформації про зв'язані сторони» (Кеіаіесі Рагіу Бізсіозигез). Кожен стандарт містить інформацію такого характеру: об'єкт обліку — даєть­ся визначення його та основних понять, пов'язаних із цим об'єктом; визнання об'єкта обліку — дається опис критеріїв приналежності об'єктів обліку до різних елементів звітності; оцінка об'єкта обліку — наводяться рекомендації щодо використання методів оцінювання та вимоги до оцінки різних елементів звітності.

Міжнародні стандарти не відкидають національних вимог до випуску фінансових звітів в окремих країнах. За певних недоліків МСФЗ дістали глобальне визнання. їх використовують національні й регіональні комітети зі стандартів, біржі, компанії, підприємства, уряди як міжнародну базу для розробки національних і регіональних стандартів.

120 Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

ня МСФЗ¹. Зокрема, перехід на ці стандарти з 2003 р. передба чався для емітентів, цінні папери яких допущені до торгівлі на організаційно оформлених ринках, професійних учасників фон­дового ринку, інститутів спільного інвестування та ін.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 911 -р схвалено Стратегію застосування міжнародних стан­дартів фінансової звітності в Україні.

У сфері банківської діяльності провідне місце належить ре­комендаціям, розробленим Базельським комітетом з питань бан­ківського нагляду. Опубліковані у серпні 1987 р.² Ключові прин­ципи ефективного банківського нагляду (Бе1егтіпіп§ Ргіпсіріек от Етїєсііус Вапк Зирегуізіоп) призначено для розробки націо­нальних банківських законодавств країн у процесі формування національних банківських систем або їх реформування, виходя­чи зі світових стандартів організації банківської справи.

Ключові принципи включають 25 основних принципів, під­порядкованих вищезазначеним цілям, що стосуються: а) по-

¹ В Україні Методологічною радою з бухгалтерського обліку при Мі­ністерстві фінансів України (протокол від 22.08.2007 р. № 133) було схвалено проект Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні, розроблений із метою вдосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандарті» і законодавства ЄС. Серед завдань, визначених у Стратегії, такі: створення законодавчих та організаційних передумов запровадження між­народних стандартів для складання суб'єктами господарювання України фінансової звітності; адаптація до міжнародних стандартів національної нор-мативпо-нравової бази шляхом унесення змін та прийняття нових національ­них положень (стандартів) бухгалтерського обліку для суб'єктів господарю­вання, які не застосовуватимуть міжнародних стандартів; удосконалення бухгалтерського обліку і фінансової звітності для суб'єктів малого підприємниц­тва; вдосконалення державного регулювання у сфері бухгалтерського обліку.

² У 1996 р. було прийнято поправку ВІЗ 98, яка набула чинності 1998 р. У цій редакції було детально описано ринкові ризики, методологію їх обліку та вимірювання. У жовтні 1997 р. на щорічних зборах Міжнародного валют­ного фонду та Світового банку Базельські принципи ефективного банків­ського нагляду було затверджено, і близько 150 країн світу заявили про свою готовність застосовувати їх па практиці. І Іеобхідність оцінки якості ступеня впровадження Карельських прппципіву різних країнах сі юну кала до створен­ня спеціальної методики. У жовтні 1999 р. було підготовлено та видано відпо­відний документ; «Методологія Базсльськнх принципів». У 2001 р. з'явив­ся новий документ, впровадження якого було заплановано завершити у 2005 р. Головна відмінність Угоди в новому вигляді дуже висока чутливість до ризиків в усіх їх сучасних формах.

ҐЛІМ 3. ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА 121

Передніх умов здійснимій ефектнішого банківського нагляду; ҐІ) ліцензування та структури нагляду; в) нрудепціііних по­ложень і вимог; г) методів поточного банківського контролю; І') офіційних повноважень контролюючих органів; д) трапегра-іінчпмх банківських операцій'.

Із грудня 2006 р. набув чинності «Базсль-ІІ» (розроблений 2004 р.) — система нових регуляторних вимог Базельського ко­мітету із банківського нагляду, які стосуються достатності капі­талу банків, вибору стратегії та управління ризиками, зокре­ма спрощеного стандартизованого підходу до оцінки ризиків у рамках першого Компонента стандарту. Впровадження другого і третього Компонентів, пов'язаних із наглядом за достатністю капіталу з боку органів банківського нагляду, вимогами до роз­криття банками інформації щодо капіталу та ризиків із метою посилення ринкової дисципліни і т. д., передбачає істотне допов­нення до чинного банківського законодавства. Стандартний під­хід застосовується у країнах Західної Європи з початку 2007 р. Натомість другий і третій Компоненти лише запроваджували, коли почалася світова фінансова криза.

Ключові принципи для системно значущих платіжних сис­тем — міжнародні стандарти, запроваджені з метою уніфікації правил, що діють стосовно системно значущих платіжних си­стем, та вдосконалення міжбанківських розрахунків. Розробле­ні під егідою Комітету з платіжних та розрахункових систем центральних банків країн «Групи десяти». Ключові принципи ілюструють такі позиції: (1) система повинна мати добре відпра­цьовану правову базу в усіх відповідних юрисдикціях; (2) прави­ла та процедури системи мають давати учасникам чітке уявлен­ня про вплив системи на кожен із фінансових ризиків, пов'язаних з участю в системі; (3) система повинна мати чітко визначені процедури управління кредитними та ліквідними ризиками, які

¹ Принцип 1 стосується попередніх умов ефективного банківського на­гляду; принципи 2—5 — процедур ліцензування банківської діяльності та погодження змін у характерах власності й участі банку в капіталі інших організацій; принципи 6—15 охоплюють ризики в банківській діяльності та прудепційні правила і вимоги; принципи 16—20 — методи поточного банків­ського нагляду; принцип 21 стосується вимог до падання банками інформації; принцип 22 офіційних повноважень наглядових органів; принципи 23—25 — організації нагляду за банками, які здійснюють транснаціональні банківські операції.