§ 6. Система та джерела фінансового права

Фінансове право можна характеризувати з різних позицій. З одного боку, це самостійна галузь права із визначеним пред­метом та методами правового регулювання, з іншого — це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нор­мативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фі­нансового права.

Фінансове право — це також навчальна дисципліна у систе­мі загальноправових курсів, що становить системний виклад те­оретичного і прикладного матеріалу з метою підготовки квалі­фікованих кадрів, здатних аналізувати складні процеси у сфері фінансової діяльності держави. Систему курсу фінансового пра­ва як навчальної дисципліни побудовано відповідно до системи фінансового права.

108 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

Навчальний матеріал зосереджено в Загальній та Особливій частинах. Загальна частина об'єднує норми фінансового права і правові інститути, що закріплюють: поняття фінансів і фінансо­вої системи; поняття публічної фінансової діяльності, її методи, принципи та правові форми; правовий статус уповноважених у сфері публічної фінансової діяльності державних і муніципаль­них органів; предмет та методи фінансово-правового регулюван­ня; характеристику фінансових правовідносин і фінансово-пра­вових норм; поняття фінансового контролю, його види й методи, тобто такі норми й інститути, які є спільними для решти фінан­сово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави.

Особлива частина містить норми і правові інститути, що ре­гулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні елементи фінансової системи. Провідне місце в Особливій час­тині фінансового права посідає бюджетне право, яке входить до неї як підгалузь і складається з двох великих правових інститу­тів — бюджетного устрою та бюджетного процесу. Особлива час­тина містить і такі правові інститути: доходи бюджетної систе­ми (насамперед податкові й неподаткові); видатки бюджетної системи та цільових фондів; державний кредит і державний борг; державне обов'язкове страхування (майнове й особисте); грошо­во-кредитна система. Ці інститути мають особливості, склада­ються з правових норм, що регулюють певну групу однорідних суспільних відносин у межах галузі права, але об'єднуються в систему через єдиний предмет та методи фінансово-правового регулювання. Безперечно, ці правові інститути містять правові норми, що регулюють публічну фінансову діяльність.

Від системи фінансового права як галузі права слід відрізня­ти систему фінансового законодавства. Остання складається як результат видання правових норм, закріплення їх в офіційних актах та систематизації цих актів і має складну структуру. Час­тіше під системою законодавства мають на увазі сукупність нор­мативно-правових актів, у яких об'єктивуються внутрішні зміс­тові та структурні характеристики права. Збіг системи права і системи законодавства в межах від окремої норми до права зага­лом не є абсолютним. У цих межах вони існують самостійно, оскільки мають специфіку та власні тенденції розвитку.

Залежно від підстав (критеріїв) розрізняють такі види си­стем законодавства: горизонтальну, вертикальну, федеративну,

Глава 3. ПРЕДМЕТ КИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА ^09^

комплексну¹. Горизонтальна (галузева) побудова системи зако­нодавства обумовлена предметом правового регулювання — фа­ктичними суспільними відносинами. І Іа основі цього критерію відокремлюють галузі законодавства, що відповідають галузям системи права (конституційне право— конституційне законо­давство, трудове право — трудове законодавство, фінансове пра­но — фінансове законодавство тощо). Вертикальна (ієрархічна) побудова відображає ієрархію органів державної влади та нор­мативно-правових актів за їх юридичною силою².

Серед сучасних тенденцій розвитку системи права можна назвати процес поступового нагромадження нормативного ма­теріалу та розподіл його за структурними блоками (інститута­ми, галузями). Тенденція до уніфікації зазначених блоків дає підстави для підвищення ефективності правового регулювання. Цей процес спричинює утворення нових інститутів (банківське, податкове право). У свою чергу, тенденції вдосконалення зако­нодавства пов'язують зі створенням його нових комплексних галузей (зокрема, банківського, приватизаційного, податкового законодавства тощо), що значно виливає на реальне вирішення економічних та соціальних питань.

Якщо система права — це внутрішня форма права, його будо­ва за галузями та інститутами, то система законодавства — його зовнішня форма; це система нормативно-правових актів, у яких втілилися галузі й інститути права. Внутрішня й зовнішня фор­ми права нерозривно пов'язані й не можуть існувати одна без одної. Система права і система законодавства діалектично поєд­нані, їх не можна ні протиставляти, ні ототожнювати.

Для системи права первинним елементом є правова норма, структуру якої утворюють гіпотеза, диспозиція та санкція. Для системи законодавства первинний елемент — це стаття норма-

¹ Теорія держави і права. Академічний курс / за ред. О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — 2-е вид. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — С. 398.

² Зрозуміло, що до побудови системи законодавства застосовують інший критерій, ніж до системи права, тому що при її формуванні важлива роль належить суб'єктивному фактору. Наявність останнього пояснюється, перед­ усім, потребою правової практики, необхідністю враховувати форми люд­ ського спілкування, які змінюються. При цьому слід не забувати про тс, що людині властиво помилятися— Еггаге Ьшпагшт езі. Законодавець зобов'я­ заний ураховувати об'єктивні потреби суспільного життя у своїй суб'єктивній правоїворчій діяльності, однак він не може змінити змісту правових норм, які регулюють певний галузевий вид суспільних відносин.

110 Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

тивно-правового акта, яка не обов'язково має містити всі три структурних елементи правової норми. Характерною рисою нор­мативно-правових актів є те, що вони, як правило, містить нор­ми різних галузей права і тому регулюють різні за змістом ви­ди суспільних відносин. Отже, можна стверджувати, що даний нормативно-правовий акт не може мати єдиного предмета та методу правового регулювання. Доцільно підтримати професо­ра П. С. Пацурківського, який вважає, що предметний підхід і структурний аналіз змісту права й законодавства є головними для пізнання об'єктивної структури права, створення на основі цього її ідеального образу (побудови структури права) та вира­ження її у законодавстві¹.

До джерел фінансового права належать: Конституція — Основний закон України; загальні та спеціальні закони; під-законні нормативпо-правові акти, у тому числі постанови Вер­ховної Ради України; укази Президента України; постанови та декрети Кабінету Міністрів України; відомчі нормативно-пра­вові акти (постанови Правління НБУ; накази Міністра фінан­сів; розпорядження Державного казначейства України тощо); судова практика (рішення Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини); міжнародні правові акти, звичаї та стандарти, що ратифіковані парламентом і є частиною національного законодавства.

Фінансове законодавство характеризується системніс­тю, якої, разом з іншими характеристиками, йому надають пра­вила ієрархії норм, що містяться у правових актах. Застосування цих правил дає змогу в разі виникнення колізій між нормативно-правовими актами віддати перевагу якомусь одному норматив­но-правовому акту. Правила ієрархії нормативних правових ак­тів зводяться до правил вертикальної й горизонтальної ієрархії.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Відпо­відно, всі акти суб'єктів фінансового права повинні відповідати Основному закону. Акти або їх положення, що суперечать букві чи духу Конституції, не є чинними. Конституція — акт безпосе­редньої дії (ч. З сі. 8): принципи та норми Основного закону мо­жуть регулювати конкретні суспільні відносини, в тому числі у сфері фінансової діяльності, якщо вони стосуються предмета

ГЛІІІ І, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА ЯК ГАЛУЗІ ПРАВА Ш

цоінтитуципіого регулювання. Ііудь-ике обмеження регулятив­ної дії норм Конституції є протизаконним, а винні в цьому орга­ни та посадові особи державної влади й місцевого самоврядуван­ня, інші суб'єкти несуть юридичну відповідальність'.

Конституція України закріплює виключну компетенцію Вер­ховної Ради України у формувані фінансового законодавства, в тому числі у сфері бюджету, податків, грошової системи, валют­них відносин (ч. 2 ст. 92); закріплює визначальні принципи по­будови бюджетної системи (ст. 95); бюджетний період (ст. 96); установлює компетенцію Рахункової палати (ст. 98), НБУ (стат­ті 99, 100).

У Конституції України визначено компетенцію уряду як ви­щого органу в системі органів виконавчої влади у сфері фінансо­вої діяльності (статті 116,117), компетенцію місцевих державних адміністрацій (статті 118, 119). В Основному законі (статті 142, 143) закріплено право органів місцевого самоврядування на за­твердження й виконання місцевих бюджетів, на власну мате­ріально-фінансову базу, на встановлення місцевих податків і зборів тощо. Ряд інших статей Конституції безпосередньо або опосередковано пов'язаний зі сферою фінансової діяльності дер­жави та органів місцевого самоврядування, що впливає на якість фінансового законодавства. Зрозуміло, що конституційні нор-ми-принципи визначають у відповідних галузях права чіткішу деталізацію положень, у яких держава має інтерес.

Найбільшу увагу конституційне законодавство приділило бюджетній діяльності, що пояснюється значенням бюджету як центральної ланки фінансової системи. У 2001 р. було прийнято Бюджетний кодекс України — перше кодифіковане джерело підгалузі фінансового права. Опрацьовують проект Податково­го кодексу України.

На сферу фінансів чинять регулятивний вплив і норми Ци­вільного кодексу України, Господарського кодексу України, Кри­мінального кодексу України, Кодексу адміністративного судо­чинства тощо. Разом із законами, що мають загальний характер відносно публічних фінансів (наприклад, ЗУ «Про господарські товариства», «Про оренду державного майна», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»), ці акти забезпе-

¹ ПацурківськийП. С. Місце фінансового ир;іи;і н системі права/ П. С. Па-цурківський // Науковий вісник Чернівецького державного університету. — Вип. 48. Правознавство. — Чернівці : Вид-во ЧДУ, 1999. — С. 36.

¹ Сугоняко О. Конституція і розвиток банківської діяльності: актуальні правові проблеми / О. Сугоняко, В. Кампо, А. Жуков // Вісник НБУ. — 2000. — Черв. — С. 26.