376 Модуль 3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

платежі, що їх стягують із платника державні органи за право бра­ти участь або використовувати як матеріальні, так і нематеріальні об'єкти¹.

Податок завжди сплачується до бюджету — державного або міс­цевого, а також може розподілятися між ними. Він не призначений на конкретні витрати. Всі надходження від податків змішуються в бюджеті у вигляді грошових сум і звідси можуть піти на фінансуван­ня будь-яких цілей, що становлять загальний інтерес.

Західна юриспруденція наголошує на тому, що з правової точки зору важливим є розмежування податків та зборів. Під зборами ро­зуміють примусові виплати, які обумовлені спеціальною метою та характеризуються тим, що платник або третя особа отримує певне зустрічне представлення, наприклад деяку перевагу в зв'язку зі спла­тою збору. Навпаки, податок зазвичай визначають як примусову ви­плату, що не має особливого (адресного) призначення. Сума подат­ку надходить до скарбниці, водночас платник податку не набуває завдяки цьому певного права на зустрічне представлення. Саме тому поділ обов'язкових платежів на податки та збори має істотне значен­ня при визначенні порядку встановлення норм, що регулюють їх стяг­нення².

Отже, податок — це встановлений податковим законом обов 'язковий індивідуально безвідплатний грошовий платіж, внесений юридичними та фізичними особами до бюджеті/ відповідного рівня за наявності матеріальних передумов (доходу, прибутку чи майна) у чітко визначені терміни та в передбачених законодавством розмірах і не призначений для покриття конкретних витрат, а спрямований на задо­волення публічних потреб.

Податки класифікують за кількома ознаками: формою опо­даткування; економічним змістом об'єкта оподаткування; суб'єк-

¹ Фінансова енциклопедія під збором розуміє обов'язковий платіж, що його сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органа­ ми, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами дій, що ма­ ють юридичне значення, або за надання платникові спеціальних прав, видачу дозволів, ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи загаль­ нообов'язкового державного пенсійного страхування підтримки соціальної сфери розвитку. Див.: Фінансова енциклопедія / О. П. Орлкж, Л. Н. Вороно­ ва, І. Б. Заверухатаін.; зазаг. ред. О. II. Орлкж. - К.: Юрінком Інтер, 2008. — С. 165.

² Польссон Р. Введение в шведское налоговое право / под ред. Д. В. Вин- ницкого. — М.; Екатеринбург : Полиграфист, 2006. — С. 15.

Глава 12. Прав0в| засади організації податкової системи україни 3 77

том оподаткування; територією справляння; способом стяінеп ми тощо.

За формою оподаткування податки поділяються ма прямі іі непрямі. Прямі податки встановлюють безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання, непрямі — щодо цін на товари й послуги, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. До пря­мих податків належать, зокрема, прибуткові. До непрямих — по­даток на додану вартість, акцизні збори. Непрямі податки (їх іще називають податками на споживання) широко застосовують у національних економіках, оскільки вони мають відносно прос­тий механізм стягнення і водночас забезпечують стабільні істот -і [і доходи держави. Деякі фахівці зараховують до непрямих по­датків і мито, що його стягує митниця. Разом із тим, у багатьох розвинених економіках (наприклад, Японії, ФРН, Великої Бри­танії) частка прямих податків становить від 40 до 80% загальної суми податкових надходжень.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на три групи: податки падоходи, споживання і май­но. Податком на доходи буде, наприклад, податок із доходів фі­зичних осіб. На споживання— непрямі податки. Податком па майно — податок з власників транспортних засобів.

За суб'єктом оподаткування податки бувають такі, що їх справляють з юридичних осіб, з фізичних осіб, та змішані (їх справляють як з юридичних, так і з фізичних осіб). Прикладом перших буде податок на прибуток підприємств, других — пода­ток на промисел. Більшість податків є змішаними, це стосується і непрямих податків, і податків на майно.

За територією справляння податки класифікують на зага­льнодержавні та місцеві. Згідно з чинним законодавством, до загальнодержавних податків належать прибуткові податки з юридичних і фізичних осіб, податок на додану вартість та акциз­ний збір, податок з власників транспортних засобів та плата за землю, єдиний податок тощо.

До місцевих податків належать податок з реклами та ко­мунальний податок. ЗУ «Про систему оподаткування» містить також перелік 13 місцевих зборів, порядок справляння яких де­талізовано в Декреті Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93. До місцевих зборів зараховують ринковий збір, збір за маркування автотранспорту, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір тощо.