382 Модуль 3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

Оскільки податки — це по суті продукт еволюції економіки й держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. Водночас у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи тих форм оподаткування Єї результа­том волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які, в свою чергу, представляють інтереси різних верств суспільства. Тобто особливості податкової системи реалізу­ються через певне співвідношення видів податків і зборів. При фор­муванні податкової системи можуть дістати закріплення різні підхо­ди: орієнтація на оподаткування юридичних або фізичних осіб, на майнове чи прибуткове оподаткування, співвідношення між прямим і непрямим оподаткуванням. Основу податкової системи України утворюють податки, аналогічні до тих, які становлять ядро податко­вих систем більшості сучасних розвинених країн (це свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування), а саме — пода­ток на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, пода­ток на додану вартість, акцизні збори тощо.

При формуванні податкової системи держава завжди має враховувати податковий тиск, що чинитиметься на платника податку¹. Податковий тиск здійснюється на чотирьох рівнях: пер­ший — тиск безпосередньо податкових важелів; другий — тиск

¹ Податковий тиск (тягар, прес) — узагальнений показник, що визнача­ється співвідношенням загальної суми податкових платежів і сукупного на­ціонального продукту. Законодавці багатьох держав постають перед вибором: збільшити дохідну частину бюджету за рахунок надходження податкових пла­тежів ири підвищенні станок податку або податкового тиску загалом і в такий спосіб скоротити дефіцит бюджету або встановити середню оптимальну ставку, сформувати систему стійких стимулів для виробників і забезпечити мінімізацію дефіциту в найближчому майбутньому й перспективу стабілізації або поліпшення економічного становища. До першого способу здебільшого вдаються при вирішенні невідкладних проблем (у т. ч. політичного характе­ру), зокрема в Україні. Другий напрямок допомагає підвищити впевненість виробників, стимулює виробництво, що саме по собі приводить до скорочен­ня дефіциту бюджету. Цей напрямок відзначається також дотриманням одно­го з основних принципів оподаткування — стабільності як використовуваних податкових важелів, так і методів їх вилучення.

Надмірне зростання ставок податків найчастіше призводить не до збіль­шення надходжень до бюджету, як того хоче законодавець, а до протилежно­го результату. По-перше, високий рівень оподаткування підриває стимули до виробництва й змушує віддавати перевагу відпочинку перед роботою (ви­робництвом) або переносити виробництво до інших регіонів (що означає від­тік доходів для регіонального бюджету). По-друге, не стимулюються зростан­ня виробництва й збільшення податкової бази, а відбувається пошук шляхів ефективного приховування доходів.

Глава 12. Правові засади організації податкової системи україни 383

усієї сукупності податків, зборів і платежів; третій віікорпс-тапіія механізму пільг платниками, надання пільгових кредитів, дотацій (при цьому податковий прес перерозподіляє тиск з од­них платників на інших); четвертий — використання податкової техніки, за якої підсилюється тиск на платника.

Співвідношення між податковою ставкою й податковою ба­зою, що відбивається на розмірі податкових надходжень, дало змогу економістові з Південнокаліфорнійського університету Л. Лефферу показати залежність доходів бюджету від прогресив­ності оподаткування. За умови зростання податкових ставок за­гальна сума надходжень збільшується до певного рівня, однак подальше збільшення ставки призводить не до зростання подат­кових надходжень, а до їх скорочення, бо подібна ситуація не сприяє зацікавленості у нарощуванні обсягів виробництва. Вста­новлення середньої оптимальної податкової ставки формує ряд стимулів. Насамперед за рахунок зростання виробництва, збіль­шення доходів розширюється й податкова база. Далі відбувається міжгалузеве вирівнювання за рівнем рентабельності. Зменшу­ється розрив між низько- і високооиодатковувлішми галузями. І, нарешті, зменшується розмір тіньових доходів за рахунок зник­нення стимулів для відхилення від податків, і доходи тіньової економіки трансформуються в легальні, законні форми.

Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її у жит­тя, держава має спиратися також на методологію оподаткування. Методологія оподаткування — це теоретичне, науково-прак­тичне і концептуально-правове обґрунтування сутності поняття «податок» — одночасне дослідження податку як об'єктивної еко­номічної категорії та як конкретної форми правових взаємовід­носин платників податків із державою¹.

Органічним елементом методології оподаткування є сфера його методичного забезпечення. Методичні основи оподатку­вання — це вибір податкових форм и наповнення їх конкретним змістом (прийняття організаційно-правового порядку обчис­лення і стягнення податків), установлення прав та обов'язків сторін податкових правовідносин. Створення методик оподат­кування, які адекватно відображають стан економіки і політики, є логічним завершенням методологічних досліджень податкових проблем у межах кожного етапу податкового реформування.

¹ Юткина Т. Ф. Налоги и палогообложепис / Т. Ф. Юткиип. М. : Инфра-М, 1998.-С. 11.

384 Модуль 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ ТА ВИДАТКІВ