132 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

процес. Бюджетний кодекс установлює процедуру складання проекту закону про Державний бюджет України, розробки бю­джетної резолюції, складання бюджетних запитів; розгляду й затвердження акта про бюджет парламентом; його виконання; складання, розгляду і затвердження звітності про виконання дер­жавного бюджету.

Водночас бюджетне право є винятком із загальної сукупнос­ті фінансових інститутів, що містять, поряд із матеріальними, і процесуальні правові норми. Це стосується як податків і непо­даткових доходів, так і видатків бюджетної системи України. На жаль, не всі фінансові норми характеризуються високим рів­нем розробки й вимогою чітко дотримуватися встановлених правил поведінки, що досить часто ускладнює можливість задо­волення фінансових інтересів держави. На практиці часто вини­кають ситуації, особливо у сфері податкових відносин, коли ко­лізії у нормативно-правових актах або нечітко виписані правила поведінки спричинюють проблеми у застосуванні фінансово-правових норм.

Розуміння ролі процесуальних норм та їх значна кількість (навіть поза межами бюджетного права) дали змогу вченим го­ворити про включення до фінансового права фінансового про­цесу. У вузькому розумінні фінансовий процес — це врегульова­на фінансовим процесуальним правом сукупність послідовних процесуальних дій державних органів, органів місцевого само­врядування, інших суб'єктів фінансових правовідносин у сфері управління публічними фінансами, що виконуються за певною процедурою, мають певні стадії, установлені фінансовими про­цесуальними нормами, за допомогою яких реалізуються матері­альні норми фінансового права¹.

За терміном дії розрізняють постійні та тимчасові норми фі­нансового права. Останні притаманні сфері регулювання бю­джетних відносин.

За дією у просторі виокремлюють загальнодержавні й міс­цеві норми. Останні властиві діяльності муніципальних органів влади.

За колом осіб, на яких фінансові норми поширюють свою дію, їх поділяють на загальні, спеціальні, виняткові.

¹ Пилипеико К. М. Стан і напрями дослідження фінансового процесу в Україні / К. М. Пилипеико // Сучасний стан та перспективи розвитку фінан­сового права. — С. 67.

Глиа 4. ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ НОРМИ ТА ФІНАНСОВО-ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ Щ

Залежно від характеру дій суб'єктів фінансових відносин на підставі пормативно-правових актів, що охоплюють різні види фіпапсово-правових норм, розрізняють' чотири форми реаліза­ції норм фінансового права:

1. виконання (суб'єкти провадять активні дії для втілення приписів, що містяться в зобов'язувальних нормах);

2. використання (суб'єкти фінансово-правових відносин ре­алізують суб'єктивні права й обов'язки, передбачені диспози­цією фінансово-правової норми);

3. дотримання (суб'єкти виконують припис про заборону дій у галузі фінансів);

4. застосування (органи держави й органи місцевого само­врядування, наділені владними повноваженнями, через правоза-стосовні акти провадять дії, скеровані на формування, розподіл і використання централізованих та децентралізованих фондів коштів).

Говорять також про наявність у фінансовому праві право­вих норм із технічним змістом, або техніко-юридичних право­вих норм². Сюди належать, зокрема, правила бухгалтерського обліку та звітності або норми, що містяться у бюджетній класи­фікації. Але в будь-якому разі юридичного значення у галузі фінансового права надають лише технічним нормам, пов'язаним із публічною фінансовою діяльністю.