Глава 8. Бюджетна система україни

267

ний збір з ввезених на територію України товарів (окрім акциз­ного збору з ввезених нафтопродуктів і транспортних'засобів); плата за ліцензії на певні види господарської діяльності тощо.

Щодо доходів місцевих бюджетів, то вище вже згадувало­ся про власні доходи територіальних громад, які не можна вра­ховувати при здійсненні міжбюджетних трансфертів. Місцеві бюджети поділяють на загальний і спеціальний фонди. У свою чергу, загальний фонд може охоплювати поточний бюджет і бюджет розвитку. Останній існує для фінансування інвестицій­ної й інноваційної діяльності та фінансування інших видатків.

Закріплені доходи наука фінансового права визначає як над­ходження, що їх постійно або частково закріплюють за певним бюджетом безстроково чи на тривалий термін¹. До доходів, які закріплюють за бюджетами місцевого самоврядування та вра­ховують при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать, зокрема, такі податки і збори (обов'язкові платежі): податок із доходів фізичних осіб; державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам; плата за ліцензії на прова­дження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що їх видають виконавчі органи відповідних рад; плата за держав­ну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, яку справ­ляють виконавчі органи відповідних рад; плата за торговий па­тент на деякі види підприємницької діяльності; надходження адміністративних штрафів, що їх накладають виконавчі органи відповідних рад або утворені ними у встановленому порядку адмі­ністративні комісії; єдиний податок для суб'єктів малого підпри­ємництва у частині, що належить відповідним бюджетам².

Вужчим є перелік доходів бюджету Автономної Республіки Крим, обласних та районних бюджетів, що їх ураховують при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, визначений у ст. 66 Бюджетного кодексу України.

Із певних податків і зборів складається кошик доходів, що закріплюється за бюджетами місцевого самоврядування. Коши­ком доходів бюджетів місцевого самоврядування називають сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів), закріпле­них Бюджетним кодексом на постійній основі за бюджетами міс-

' Музика О. А. Неподаткові доходи місцевих бюджетів України (фінан­сово-правове дослідження) / О. А. Музика. — К.: Атіка, 2006.— С. 73.

² Закон України № 2709 у ст. 64 розширює й конкретизує наведений пе­релік.

цевого самоврядування. їх ураховують при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів. Обсяг кошика доходів відповідно­го бюджету визначають із застосуванням індексу підносної по-даткоспроможності бюджету міста чи району на основі даних про фактичне виконання відповідного бюджету за три останні бюджетні періоди.

Видатки державного бюджету та бюджетів місцевого само­врядування відображають значну частину витрат, здійснюваних державними і муніципальними органами влади. Розмір видат­ків фактично визначає розмір свободи діяльності відповідних органів влади. Видатки — це витрати, пов'язані із задоволенням нагальних потреб. До основних видатків належать витрати на: фінансування мережі підприємств, установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету і діють на початок бюджетного періоду; соціальні видатки; фінансуван­ня інвестиційної й інноваційної діяльності; інші витрати, пов'я­зані із забезпеченням завдань і функцій органів державної вла­ди та місцевого самоврядування.

Склад і структуру видатків державного та місцевих бюдже­тів визначають їх економічний зміст, функціональне призначен­ня, роль у розподілі ВВП. До загальних принципів розподілу видатків між ланками бюджетної системи України належать підвідомчість (підпорядкованість) установ та організацій, що фінансуються з відповідного бюджету, і значимість заходів, які фінансуються.

Так, за рахунок коштів Державного бюджету здійсню­ють видатки на державне управління (законодавчу і виконавчу владу та Президента України); судову владу; міжнародну діяль­ність; фундаментальні та прикладні дослідження; національну оборону; правоохоронну діяльність і безпеку держави; освіту (загальну середню, професійно-технічну, виші, засновані на дер­жавній формі власності, післядипломну освіту, позашкільні за­клади освіти тощо); охорону здоров'я; соціальний захист та соці­альне забезпечення; культуру і мистецтво; фізичну культуру і спорт; обслуговування державного боргу; проведення виборів та референдумів тощо. Перелік таких видатків конкретизовано в ст. 87 Бюджетного кодексу України та відповідних актах Кабі­нету Міністрів України.

Як і органи державної влади, органи місцевого самовряду­вання у межах своїх функцій провадять видаткову полі гику на

268

Модуль 2. БЮДЖЕТНЕ ПРАВО

ГЛІН 8. БЮДЖЕТНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

269

відповідних адміністративних територіях. Видатки місцевих бю­джетів поділяють на видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень, та видатки, пов'язані з виконанням делегованих повноважень.

Бюджетне законодавство визначає перелік видатків, що фі­нансуються виключно за рахунок коштів місцевих бюджетів і не враховуються при визначенні обсягу міжбюджстних транс­фертів.

До таких витрат належать видатки на: 1) місцеву пожежну охоро­ну; 2) позашкільну освіту; 3) соціальний захист та соціальне забезпе­чення — а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї; б) місцеві програми соціального захисту окремих категорій на­селення; 4) місцеві програми розвитку житлово-комунального госпо­дарства та благоустрою населених пунктів; 5) культурно-мистецькі програми місцевого значення; 6) програми підтримки кінематографії й засобів масової інформації місцевого значення; 7) місцеві програ­ми з розвитку фізичної культури і спорту; 8) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення; 9) транспорт, дорожнє господарство — а) регулювання цін на послу­ги метрополітену за рішеннями органів місцевого самоврядування; б) експлуатацію дорожньої системи місцевого значення (у тому чис­лі роботи, що їх проводять спеціалізовані монтажно-експлуатаційні підрозділи); в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання до­ріг місцевого значення; 10) заходи з організації порятунку на воді; 11) обслуговування боргу органів місцевого самоврядування; 12) про­грами природоохоронних заходів місцевого значення; 13) управлін­ня комунальним майном; 14) регулювання земельних відносин тощо; їх перелік конкретизує ст. 91 Бюджетного кодексу України.

Водночас розмежування видатків на такі, які беруться і не беруться до обрахунку обсягів міжбюджетних трансфертів, не означає існування подвійного бюджету місцевих органів влади, а застосовується лише для обчислення міжбюджетних трансфер­тів. Під час виконання бюджетів усі надходження до загального фонду акумулюють на єдиному рахунку відповідного місцево­го бюджету та використовують на всі передбачені видатки, що фінансуються із коштів загального фонду.

Для покриття тимчасових касових розривів, які виника­ють під час виконання загального фонду місцевого бюджету, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням

Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінапсо-Ио-кредитних установах на строк до трьох місяців, але в межах поточного бюджетного періоду¹. Порядок отримання таких по­личок визначає Міністерство фінансів України. При цьому на­давати позички з одного бюджету іншому заборонено. Це поло­ження є новацією порівняно зі старим законодавством і цілком відповідає принципам формування бюджетної системи України.