Глава 15 податки з юридичних осіб

Уся перевага мати гроші полягає у можливості ними користуватися. Б. Франклін

Основний податок, платником якого є лише юридичні осо­би, — це податок на прибуток. Його можна розглядати як інди­відуально безоплатний обов'язковий платіж юридичної особи (її відокремленого підрозділу) з одержаного нею прибутку до бюджету.

Податок на прибуток належить до основних податків, при­таманних податковим системам економічно розвинених країн. Аналіз його стягнення останніми роками, зокрема в європей­ських країнах, свідчить про поступове зменшення податкового тягаря. Наприклад, якщо на самому початку XXI ст. ставки по­датку на прибуток у країнах ЄС коливалися від ЗО до 40%, то на кінець 2006 р. середня ставка податку становила 26%\ а 2008 р. вона знизилася ще на 1%. Для порівняння — у країнах Азійсько-Тихоокеанського регіону середня ставка корпоративного подат­ку становить 28,4%. Країною із найнижчою ставкою податку на прибуток корпорацій, 9%, є Чорногорія. 10-відсоткову ставку запроваджено на Кіпрі, у Болгарії, Сербії, Албанії, Боснії та Гер­цеговині. Водночас структура оподаткування у цих країнах де­далі більше схиляється до непрямих податків.

¹ Така зміна відбулася завдяки податковій політиці, провадженій краї­нами Східної Європи. Так, у 2004 р. Польща і Словенія знизили ставку цього податку до 19%, а Угорщина — до 16%. На той момент у жодній із розітнених економік ЄС податок не був менший за 30%. Унаслідок таких змій (так само як і через нижчу вартість праці та меншу активність профспілок) чимало великих корпорацій, власників відомих світових брендіи, таких, наприклад, як Реидеоі Сіігоеп, Зіетепз, Сепегаї Моїогх, Уо1кх\гакои, Налітай Косіак, ТУК, перевели виробництво до Східної Сиропи або Азії.

425 424 Модуль 3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

Корпоративний податок належить до податків, що підпали під європейську уніфікацію. Порядок оподаткування корпоративним по­датком у національних економіках країн ЄС здійснюється із ураху­ванням положень, закладених Директивою ЄС про материнське та дочірнє підприємства 90/435/ЕЄС. Іще в 1992 р. у рекомендаціях з уніфікації податку на прибуток у рамках країн ЄС містилося поло­ження, в якому пропонували ввести мінімальну ставку корпорацій-ного податку в 30% і максимальну в 40% (включно з місцевими подат­ками на підприємницький дохід).

Загалом у практиці ЄС використовується вісім директив, які ре­гулюють пряме оподаткування, серед яких є й ті, що містять норми адміністрування прямого оподаткування (хоча цей термін і не вжива­ється у текстах директив).

Серед цих документів доцільно назвати Директиву Ради ЄС 77/799 «Про взаємну допомогу компетентних органів у сфері прямого опо­даткування» від 19.12.1977 р. Згідно з нею компетентні органи дер­жав—членів ЄС мають обмінюватися будь-якою інформацією, яка дасть їм змогу впливати на правильне оподаткування доходу і капі­талу. При цьому передбачається обмін інформацією на вимогу компе­тентного органу, автоматичний та спонтанний обмін інформацією.

Директива Ради 90/434/ЕЄС «Про спільну систему оподаткуван­ня, що застосовується до злиттів, поділів, передачі активів та обміну акціями стосовно компаній різних держав-членів» від 23.07.1990 р. має на меті забезпечення податкового нейтралітету та усунення по­даткових перешкод для трансграничних операцій компаній різних держав-членів з їх активами.

Директива Ради 90/435/ЕЄС «Про спільну систему оподаткуван­ня, що застосовується до материнських та дочірніх компаній різних держав-членів» від 23.07.1990 р. має на меті скасування на території ЄС податку в джерела на дивіденди, що розподіляються від дочірньої компанії на користь материнської, і таким чином, усунення подвій­ного оподаткування такого розподілу.

Конвенція 90/436/ЕЄС «Про усунення подвійного оподаткуван­ня, що виникає у зв'язку з коригуванням прибутку асоційованих (за­лежних) підприємств» від 23.07.1990 р. є багатосторонньою конвен­цією міждсржавами-члепами, що запровадила інноваційний механізм у галузі податкового права: обов'язкову арбітражну процедуру, яка зобов'язує податкові органи усувати міжнародне подвійне оподатку­вання. Таку процедуру компетентний державний орган держави-чле-на порушує у разі неможливості досягнути спільної домовленості щодо трансферної ціни й адекватно усунути подвійне оподаткування протягом двох років від моменту звернення до цього органу зацікав­леного платника податку.