28 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

Глиа 1. ФІНАНСИ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА

29

Якщо узагальнити позиції юристів-фінансистів щодо природи та змісту фінансової системи, то, спираючись на роботи Е. Д. Со­колової (котра зіставила численні погляди на природу фінан­сової системи)¹ і С. В. Запольського (який вкотре започаткував наукову дискусію щодо природи поняття «фінансова система»)², можна визначити такі три основні позиції (концепції) в розумін­ні суті досліджуваного явища.

Фондова концепція наголошує, що класифікацію слід здійс­нювати, виходячи з особливостей фінансових фондів, властивих національній економіці. В цьому разі фінансову систему утворю­ють бюджет, позабюджетні фонди, кредитний фонд, страховий фонд, фінансові ресурси суб'єктів господарювання, з подаль­шою диференціацією типів та видів фінансових фондів. Водно­час вважають, що гака позиція мас як переваги, так і недоліки. Один із них полягає в тому, що за фондовою теорією фінансова система видається наслідком дії фінансового механізму, певним результатом, що оформлює та формалізує фінансові відносини.

Інституційна концепція виходить із функціональної своє­рідності окремо існуючих фінансових інститутів, таких як дер­жавні доходи, державні видатки, страхування, державний і банків­ський кредити, грошовий обіг тощо. Водночас за такого підходу залишаються малозрозумілими систематизаційні ознаки, що по­яснюють єдність фінансових механізмів, які діють спільно лише у кінцевому випадку.

Посуб'ектпа концепція базується на визначенні органу, що керує фондом чи інститутом або володіє речовим правом того чи того виду щодо мобілізованих фінансових ресурсів. Розріз­няють бюджет, позабюджетні фонди, фінанси суб'єктів господа­рювання, страховий та кредитний фонди, муніципальні фінан­си, інвестиційні фонди тощо. Подібний метод систематизації є також невдалим, оскільки побудований за ознаками, що мають службовий характер і не пов'язані з природою та суттю фінансів і фінансових відносин, оскільки покладення функції на певний

Некоторьіе аспекти расширспия предмета фипансового права в Российской Федерации: проблемі>і и перспективи/ Е. М. Ашмарина. — М.: Полиграф ОПТ, 2004. - С. 33-34.

¹ Соколова 3. Д. Правовьіе основи финансовой системи России / отв. ред. Е. Ю. Грачева. — М.: Юриспруденти, 2006.

² Запольский С. В. О ирироде понятий «финансовая система России» / С. В. Запольский // Финансовое право. —2006. — № 8. — С. 2—8.

державним орган і зняття такої функції, так само як і надан­ий прана ведення діяльності певного виду, не можна визнавати і )б'( і< її і ш і и м критерієм.

Усе викладене свідчить про зазначену вище відсутність уза­гальнених підходів до розуміння природи, змісту та суті фінан­сової системи¹. Якщо ж говорити про фінансове право, то його норми, як уже зазначалося, регулюють далеко не весь спектр ін­ституцій та операцій, що виконуються на фінансових ринках, а зосереджуються переважно на сфері публічних фінансів.

З точки зору фінансово-правового регулювання, фінансова система України — це, по-перше, сукупність фінансово-право-них інститутів, кожен із яких сприяє утворенню публічних фон­дів коштів, перерозподілу та використанню їх ресурсів або безпосередньо виконанню функції фондів грошових коштів; по-друге, сукупність відносин, що супроводжують публічну фінансову діяльність.

Фінансова система складається із ланок, що характеризу­ються специфічними формами та методами формування, розпо­ділу і використання грошових фондів, але загалом функціону­ють у взаємозв'язку і взаємодії.

Фінансову систему України утворюють такі ланки:

І. Публічні державні й муніципальні фінанси. Включають централізовані та децентралізовані фонди:

1. Публічні централізовані фонди — Державний бюджет України та місцеві бюджети.

2. Публічні позабюджетні централізовані фонди — фонди соціального призначення (Пенсійний фонд України, Фонд зага­льнообов'язкового державного соціального страхування Украї­ни на випадок безробіття, Фонд соціального страхування від не­щасних випадків на виробництві та професійного захворювання України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального захисту інвалідів), фонд на­ціональної системи страхування вкладів (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб).

3. Державний і муніципальний кредити.

' Так, у науці фінансового права з'явилася пропозиція класифікувати фінансову систему за матеріальним змістом відносин: на фінансування, за­позичення, страхування, заощадження. Див. Пишний А. Г. Правовий статус державних банків в Україні : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. юрид. наук. — К.: [н-т законодавства Верховної Ради України, 2008. — С. 15.

•ЗО Модуль 1. ПУБЛІЧНА ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ І ФІНАНСОВЕ ПРАВО

4. Державне обов'язкове особисте і майнове страхування.

4. Фонди державних (муніципальних) фінансових установ, у тому числі банків.

5. Децентралізовані державні та муніципальні фонди (ство­рюються державними та комунальними підприємствами, яким було передано державне й комунальне майно).

//. Фінанси суб'єктів господарювання:

1. Фонди підприємницьких товариств.

2. Фонди непідприємницьких товариств¹.

Якщо виходити з інституційної концепції побудови фінансо­вої системи, слід зазначити таке. В науці фінансового права під елементом (частиною) фінансової системи розуміють фінансо-во-праїшішй інститут, що має матеріальний (предметний) зміст, взаємопов'язаний із внутрішньою та зовнішньою його форма­ми. Як будь-який інститут права, фінансово-правовий інсти­тут становить систему взаємопов'язаних норм, що регулю­ють відносно самостійну сукупність суспільних відносин у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Кожен такий інститут характеризується пра­вовими, економічними властивостями, а деякі з них (наприклад, бюджетна система) — і політичними якостями. Будь-який інсти­тут фінансової системи виконує певну функцію: або фонду гро­шових коштів (такими є бюджети всіх рівнів, фінанси підпри­ємств), або методу, що сприяє нормальній роботі фінансової системи держави (такою є грошова система), або мобілізації гро­шових коштів до відповідних фондів держави (такою є податко­ва система)².

До предмета дослідження окремих фінансово-правових ін­ститутів, відповідно, належать грошова, бюджетна, податкова системи, система державного та муніципального кредиту, май­нового та особистого страхування, фінанси суб'єктів господарю­вання, фінанси населення, банківська система тощо. Коротко їх можна охарактеризувати так.

31

Глиа 1. ФІНАНСИ ТА ФІНАНСОВА СИСТЕМА

Грошова система (шопеу зузіеш) — державно-правова фор­ ма організації грошового обігу, що історично склалася в країні та < закріпленою на законодавчому рівні. її зміст становить внут- ріі о організаційно-правову форму грошового обороту. Розріз­ няють такі основні елементи грошової системи: 1) функціональ­ ні грошова одиниця, масштаб цін, види державних грошових знаків, які мають статус єдиного законного засобу платежу на території держави; 2) організаційні — організація готівкового обігу, сукупність державних органів, що здійснюють управління грошовим оборотом¹.

Грошова система України базується на ряді положень, за­кріплених Конституцією України та Законом України (далі — ЗУ) «Про Національний банк України», а саме: грошовою оди­ницею України є гривня, що дорівнює 100 копійкам; випуск та обіг на території України інших грошових одиниць і використан­ня грошових сурогатів як засобу платежу заборонені; офіційне співвідношення між гривнею та золотом або іншими дорогоцін­ними металами не встановлюється; виключне право введення в обіг (емісії) гривні та розмінної монети, організація їх обігу та вилучення з нього належить Національному банку України (да­лі — НБУ); готівка перебуває в обігу у вигляді грошових зна­ків — банкнот (паперових) і монет (металевих); загальна сума введених в обіг банкнот і монет зазначається в рахунках НБУ як його пасив; банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями НБУ і забезпечуються всіма його активами; гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається всіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Бюджетна система (Ьис1§еІагу зузіеш) — базована на вре­гульованих правовими нормами економічних відносинах сукуп­ність видів бюджетів, які існують на території держави. Вона є центральним фінансово-правовим інститутом, центральною

Наведена класифікація значною мірою збігається (але не тотожна) зі змістом фінансової системи, вміщеної у підручниках з фінансового права, випущених останніми роками в Україні. Зокрема, див.: Воронова Л. К. Фі­нансове право України : підручник/ Л. К. Воронова. - К.: Прецедент; Моя книга, 2007.-С. 21-23.

Зокрема, див.: Финапсопос право : учеб. / под ред. С. В. Заігольского. — М.: Рос. академия правосудна; Зксмо, 2006. — С. 35 37.

¹ Наприклад, створена загальноєвропейська грошова система із оди пою валютою— євро — є результатом консолідованого волевиявлення країн — учасниць Європейських співтовариств. Відповідно до установленої Догово­ром про Європейський Союз компетенції Європейський центральний банк відповідав за грошову емісію й управління Європейською системою цент­ральних банків.