Глава 14

Правові засади

Справляння податків

З фізичних осіб

Люди витрачають час на те,

щоб робити гроші,

тоді як їм потрібно витрачати

гроші на те, щоб робити час.

А. Хірдман

§ 1. Податок на доходи фізичних осіб

Одним із визначальних дохідних джерел бюджетних систем у багатьох країнах світу є податок на доходи фізичних осіб (при­бутковий податок). Частка податків на особисті доходи грома­дян становить до 40% у формуванні дохідних частин бюджетів, тоді як податку з прибутків юридичних осіб — близько 10%. При цьому податок на доходи фізичних осіб стосується, здебіль­шого, всіх доходів громадян (на відміну від податку на прибуток юридичних осіб, що сплачується лише з їх чистого прибутку, а не доходу).

Принцип стягнення податків залежно від спроможності їх платників породив систему прогресивного оподаткування: що вищий дохід, то більшу частину його вилучають у вигляді пода­тку. Принцип пропорційного оподаткування передбачає однако­ву частку податку в доходах, незалежно від їх величини. Регре­сивні ставки податку означають зменшення їх у міру зростання доходів. При цьому на практиці застосовують усі три види опо­даткування.

У СІЛА прибутковий податок із населення є найбільшою стат­тею доходів федерального бюджету і стягується за прогресивною шка­лою. Існує неоподатковуваний податком мінімум доходів та три подат-

Глава 14. Правові засади справляння податків з фізичних осіб 4їз

ішві ставки. При цьому можуть оподатковувати або окрему людину, або родину. В останньому випадку підсумовуються всі види доходів членів сім'ї за рік.

У процесі податкової гармонізації відбувається зближення подат­кових систем та податків, що входять до них, у тому числі й прибут­кових. Здійснювана країнами, зокрема державами ЄС, СНД, коорди­нація податкової політики дає змогу не лише вирівнювати податки, а й уникати подвійного оподаткування за наявності відповідних угод.

Так, вищі ставки прибуткового податку в розвинених країнах ко­ливаються від 30% до майже 70%. Якщо порівняти податкові ставки (за прогресивною шкалою), чинні у країнах Євросоюзу, то найбільше податків сплачують жителі Скандинавії. Наприклад, у Данії найви­ща ставка податку на доходи фізичних осіб становить 59%, у Шве­ції — 56,6%. Найвищі прогресивні ставки податку у Нідерландах — 52%, у Бельгії, Австрії, Словенії, Фінляндії — 50%, в Іспанії — 45%, у Німеччині, Ірландії, Португалії — 42%. У Великій Британії, Франції, Греції, Польщі — 40%, в Італії та Люксембурзі — 39%, в Угорщині — 36%, на Мальті - 25%, у Чехії - 32%, на Кіпрі - 30%. Найнижчі ста­вки на доходи для фізичних осіб у Румунії — 16%, Словаччині 19%, Естонії — 23%, Болгарії — 24%. Середній показник Євросоюзу стано­вить 38,7%.

У 2003 р. Рада Міністрів ЄС підготувала нову директиву щодо оподаткування заощаджуваних накопичень громадян, що стосуєть­ся питань транснаціонального оподаткування відсоткових платежів. Із 1 липня 2005 р. Директива Євросоюзу «Про оподаткування до­ходу від накопичень заощаджень у формі виплати процентів» від 03.06.2003 р. № 2003/48/ЄС набула чинності. Загалом Директива ЄС 2003/48 має на меті забезпечити оподаткування доходу фізичної особи—резидента, отриманого ним в іншій державі у вигляді відсотків. Це можуть бути доходи за акціями, іншими цінними паперами, депо­зитними рахунками тощо. На виконання її положень на території ЄС запроваджено єдиний податок на доходи від банківських вкладів іно­земних громадян. Такий самий податок мають утримувати і в банках Андорри, Монако, Ліхтенштейну, Швейцарії, Сан-Марино та інших підконтрольних територій. Ставки податку визначено так: з 1 липня 2005 р. - 15%, з 1 липня 2008 р. - 20%, з 1 липня 2011 р. - 35%.

В Україні податок із доходів фізичних осіб є одним із дохід­них джерел місцевих бюджетів і відіграє серед таких доходів суттєву роль. Іноді його частка у дохідній базі перепитує 80%. Слід зазначити, що спершу в Україні (з 199.3 р.) застосовували прогресивну систему оподаткування, і ставка прибуткового по­датку з громадян коливалася від 10 до 40%. Податок стягували