578 Модуль 3. Правове регулювання публічних доходів та видатків

ний борг України становив 4,8 млрд доларів (у тому числі зовніиі ній - 75%).

На другому етапі (друга половина 1994 р. — перша половина 1997 р.), одночасно з подальшим провадженням боргової політики активізувалися зв'язки з міжнародними фінансовими організаціями. За цей період зовнішній борг зріс на 56%. Починаючи з 1995 р. внут­рішній борг формується переважно шляхом розміщення облігацій внутрішньої державної позики.

Складні проблеми управління державним боргом виникли на третьому етапі, що розпочався з другої половини 1997 р. Необхід­ність виконання Україною своїх боргових зобов'язань у сполученні зі світовою фінансовою кризою дуже загострили ситуацію. Дорогі та короткострокові внутрішні запозичення спричинили появу зловіс­ної піраміди ОВДП, коли значна частина нових надходжень спря­мовувалася на погашення попередніх випусків облігацій. Станом на 01.01.2000 р. загальна сума державного боргу становила 15,2 млрд до­ларів, у тому числі зовнішнього — 12,4 млрд і внутрішнього — 2,8 млрд доларів.

Водночас цей період характеризувався високою дохідністю за об­лігаціями державної позики. Проте незадовільні приватизаційні про­цеси, ненадходження податкових платежів до бюджету призвели до зростання вартості запозичень. Окрім того, інвесторами ставали й нерезиденти, тому з'явилася тенденція до трансформації державного внутрішнього боргу в зовнішній. Наприкінці 1998 р. уряд зіткнувся із серйозними труднощами щодо погашення боргових зобов'язань, за якими настав термін розрахунку. Тому вперше в Україні було запо­чатковано комплекс заходів з уповільнення темпів зростання держав­ного боргу, здійснення конверсійних процедур та продовження се­реднього терміну погашення державних боргових зобов'язань шляхом реструктуризації державного боргу України. Зокрема, для зменшен­ня тиску на видаткову частину Державного бюджету було здійснено конверсію облігацій державної внутрішньої позики. Це дало змогу подовжити термін повернення залучених коштів, зменшивши тиск виплат у 1998—1999 рр. Тому вважають, що критичним в Україні був 1999 р., коли державний борг становив 61% (48,2% прямий і 12,8% гарантований).

2000 р. став піком реструктуризації державного боргу України. Саме тоді існувала пайреальиііпа заіроза того, що кредитори вису­нуть вимоги достроково сплатити нею суму боргу за невиконання зобов'язань за позиками, що нризнело б до дефолту. Однак на той час було успішно здійснено реструктуризацію зовнішнього комерційно­го боргу на суму близько 2,2 млрд доларів СІЛА. З іншого боку, Мі­ністерство фінансів України на підставі ЗУ «Про реструктуризацію

579 Глш 22. Правовідносини у сфері публічного кредиту...

Гміргоних зобов'язань Кабінету Міністрів України перед Національ­ним банком України» від 20.04.2000 р. реструктуризукало боргові нібоїі'язаипя перед централі.ним банком. Водночас реструктуризації Підлягали державні цінні напери, нппущепі в 1908 2000 рр. із термі­ні їм погашення у 2000—2004 рр.

Протягом грудня 2001р. - січня 2002 р. зразу три міжнародні (іі'іітшіі'оиі агенції — Моосіу'з, Зіапсіагс! аікі Роог'х і КаІ іпд аікі іпус.чі-Іііі'ПІ ІиГоппаїіоп — установили для України нові підвищені рентпп-і н (але рівень їх усе ще свідчить про наявність певного ризику під час кредитування держави). Дедалі більше почали довіряти платоспро­можності України іноземні приватні інвестори, оскільки курс євро-(іблігацій навесні 2002 р. досяг нових максимумів і вперше переви­щив номінальний рівень. Водночас ринок державних цінних паперів усередині України залишався малоактивним і низьколіквідним¹.

Четвертий етап розпочався з 2001 р. Фактично з 2000 р. держав­ні п'і борг почав поступово знижуватися — 45,3%; у 2001 р. — 36,5%; у 2002 р. - 33,5%; у 2003 р. - 29%; у 2004 р. - 24,7%; у 2005 р. - 17,7%; у 2006 р. - 15%.

11а31.12.2007 р. державний борг України становив 71,3 млрд гри­вень, іцо еквівалентно 14,12 млрд доларів СІ ІІЛ, з них: у націоналі.пій валюті — 12,6 млрд гривень (17,65%), в іноземних валютах 58,7 млрд гривень (82,35%). На 31.12.2008 р. державний борт України сягав 130,56 млрд гривень, що еквівалентно 16,96 млрд доларів СІІІЛ, з них: у національній валюті — 36,96 млрд гривень (28,31%), в інозем­них валютах — 93,6 млрд гривень (71,69%).

Черговий етап розпочався з кінця 2008 р. і пов'язаний зі світовою фінансовою кризою. Різке скорочення доступності кредитів призве­ло до необхідності вжиття державами в особі їх центральних органів влади та центральними банками провідних країн світу антикризових заходів, спрямованих на забезпечення економік необхідними ресурса­ми. Багато країн, зокрема й Україна, мусили шукати джерела зовніш­ніх запозичень із метою підтримати національну економіку.

Станом на 31.01.2009 р. державний і гарантований державою борг України становив 185 млрд 932,3 млн гривень, або 24 млрд 147,1 млн доларів, зокрема: борг держави — 139 млрд 084,8 млн гривень (74,8% загальної суми боргу держави); внутрішній борг держави — 46 млрд 847,5 млн гривень (25,2%). Разом із тим здійснювані та плановані від Міжнародного валютного фонду запозичення стимулювали впесеп-

' Наприклад, див.: Козюк В. В. Держаними борт в умовах ринкової транс­формації економіки України / В. В. Ко:ііок. Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 238 с; Новицький В. Є. Динаміка зоинішніх боргових зобов'язань України/ В. Є. Ноиицький, О. В. Плотніков. ■- К.: Політична думка, 2000. — 240 с.

37*