14 Модуль 1. Публічна фінансова діяльність і фінансове право

міняйл. То були групи фінансистів, які здійснювали грошові операції — позики під проценти, перерахування грошових сум в інші міста і країни, страхування кораблів тощо. Прикладом реа­лізації фінансового механізму став Пальмірський митний тариф від 137 р. н. є., що його запровадила Візантія у торгівлі зі східни­ми країнами, насамперед із Персією. Товарно-грошові й фінан­сові відносини розвивалися у Сунській імперії (Китай), де в різ­ні історичні періоди випускалися срібні, мідні, залізні монети, а у X ст. було налагоджено виробництво перших паперових гро­шей бяиьнянь («зручних грошей»).

На гори торії сучасної України міжнародні фінансові опера­ції у початкових, перозвинепих формах зародилися у грецьких чорноморських полісах та у скіфських степових поселеннях при­близно у VII ст. до п. є. Перші срібні монети з'явилися в Боспо-рі, Ольвії та Херсонесі. Гроші власної чеканки цих міст мали обмежений, локальний обіг. У свою чергу, на основі монет грець­ких полісів та афінських грошей розвивалася греко-скіфська тор­гівля у V—IV ст. до н. є. Протягом III—VI ст. на території Украї­ни грошовий обіг здійснювався з допомогою римських динарив. Власні монети київські князі почали карбувати лише наприкін­ці І тисячоліття н. є. Це була срібна гривня, яка становила осно­ву київської грошової системи. її вартість коливалася залежно від системи зовнішньої торгівлі. Наприклад, при переорієнтації торговельних потоків зі Сходу на Захід Європи враховували особливості германської монетарної й фінансової системи, що вимагало збільшення кількості срібла у гривневому еквіваленті¹.

Загалом термін «фінанси» (нім. Гіпапг, фр. Ріпапсез, від й-пег — оплачувати) походить від середньовічного лат. /іпапііа, /іпайо — грошовий платіж, грошова сума, готівка, дохід (від дав-ньолат./ігал- — термін платежу). Його почали активно викорис­товувати у ХНІ—XV ст. в Італії, де такі міста, як Флоренція, Венеція, Генуя були провідними європейськими центрами тор­гівлі та банківської справи². Надалі термін поширився по всьо-

¹ Міжнародні фінанси / за ред. О. І. Рогача. — К.: Либідь, 2003. — С. 25—28.

² Водночас у деяких країнах (наприклад, у Німеччині) протягом XVI— XVII ст. термін /іпапсе (нім. Іїпапг) мав негативний зміст, оскільки означав хитрість, підступність, хабарництво, нещирість, заздрість. І лише через пев­ ний час його почали сприймати у цивілізованому розумінні, тобто як грошову категорію. З іншого боку, у Франції тоді ж термін /іпапсе вживали у значенні «державні доходи».

15 Глава 1. Фінанси та фінансова система

му світі — як поняття, пов'язане з системою грошових відносин, у творенням грошових ресурсів, що їх держава мобілізує для ви­конання своїх політичних та економічних функцій.

Із виділенням державної скарбниці та відокремленням її від власності монарха (цей процес, зокрема, чітко простежується в історії Великої Британії) пов'язують виникнення таких понять, як «державні фінанси», «державний бюджет», «державний кредит».

Існування фінансів нерозривно пов'язане з товарно-грошо-вими відносинами, розвиток яких обумовлений суспільним роз­поділом праці, наявністю різних форм власності та базованих на них організаційно-правових форм господарської, в тому числі підприємницької, діяльності, зовнішньоекономічними зв'язками тощо. Саме фінанси пов'язані з розподілом та перерозподілом внутрішнього валового продукту (далі — ВВП) та національно­го доходу, виражених у грошовій формі.

Фінанси є багатостороннім і складним явищем, що характе­ризується різними істотними ознаками, має певні риси й форми прояву. Фінанси — це особлива сфера економічних відносин. їх зміст, характер використання, закономірності розвитку визнача­ються соціально-економічними відносинами, що превалюють у державі, природою та функціями останньої. Тому можна цілком і югодитися з висновком, що фінанси, як і фінансова система зага­лом, мають визначальне значення для розвитку суспільства; вони є економічною основною (базисом) власне існування держави¹.

Фінанси — це вартісна категорія, органічно пов'язана з ру­хом вартості в її грошовій формі, з утворенням та використан­ням різних грошових фондів (державного бюджету, місцевих бюджетів, позабюджетних, у тому числі соціальних, фондів), із грошовими відносинами, що існують між державою та приват­ним господарством. Свого часу відомий дореволюційний уче-пий-фінансист І. X. Озеров як предмет дослідження фінансової науки визначав фінансове господарство, тобто сукупність відно­син, що виникають унаслідок публічного характеру отримання спілками матеріальних коштів; способи, в які такі спілки отри­мують для себе необхідні кошти і як останні відбиваються на інших сторонах життя².

' Ковальчук А. Т. Фінансове право України. Стан та перспективи розвит­ку / Л. Т. Ковальчук. — К.: ІІарлам. вид-во, 2007. С. 23.

''■ Озеров И. X. Основн финансовой науки / И. X. Озеров. - М. , 1908. — С. 15.