Древній

“Чи не здається вам, що прикметник древній у нас витискує з уживання свої синоніми?”

Ми в цьому переконані. Послухаймо лишень мовознавця Олександра Пономарева. Слов’янські мови взагалі, а українська особливо, каже він, багаті на синоніми. І завдання та обов’язок усіх працівників пера полягає в невтомному вивченні синонімічного розмаїття рідної мови, в ознайомленні з ним широкого загалу читачів, слухачів, глядачів. На жаль, доводиться констатувати, що не всі приділяють належну увагу виборові слова з синонімічного ряду. Часто-густо обирають якийсь один варіант, та й то не найліпший із фонетичних, граматичних та інших міркувань. За приклад можуть правити синоніми стародавній, давній, прадавній, старий, старовинний, правічний, предковічний, вікодавній, старожитній, древній, з-поміж яких у засобах масової інформації вживають чомусь лише слово древній, хоч воно стоїть аж у кінці цього ряду.

А “Словник української мови” подає древній з позначками розмовне й рідковживане. І воно не може входити до утворень офіційно-ділового характеру. Тому треба писати давньоруські князі, Давня Русь (Київська Русь).

* * *

Місцевість обабіч Дніпра

“Які наймення слід використовувати для позначення місцевості обабіч нашої головної водної артерії – Славутича?”

Найбільш українська назва Наддніпрянщина. Вона має перевагу над морфологічними синонімами Придніпров’я і Подніпров’я.

***********************************

Урок 6

Відповідаємо на запитання читачів (II)

Безплатно

“В одному з офіційних документів я прочитав, що громадяни мають право безоплатно здобувати освіту. А чому не безплатно?”

Прислівника безплатно утворено за продуктивною моделлю, на зразок без відмови – безвідмовно, без користі – безкорисно. Його всі розуміють і всі вживають. Цього не скажеш про незграбне слово безоплатно, котрим багато мовців не хоче користуватися.

* * *

Вышестоящий та нижестоящий

“Як треба перекладати з російської активні дієприкметники вышестоящий та нижестоящий?”

Питання слушне, оскільки пропоновані словниками начебто українські відповідники вищестоящий і нижчестоящий не витримують жодної критики ні з погляду фонетики, ні з погляду морфології нашої мови. Замість них варто вживати прикметники вищий і нижчий. Наприклад: “Нижчі адміністративні органи, як відомо, підзвітні вищим у системі управління” (з газети).

* * *

Як правильно: “Мені болить серце” чи “у мене болить серце”?

Дієсловом боліти найчастіше послуговуються для вираження відчуття фізичного болю в якійсь частині тіла. “ – Чого ти, сину, став такий сумний? Чи в тебе щось болить?” (Іван Нечуй-Левицький). Коли йдеться про біль у переносному значенні, слід говорити мені болить (тобто вболіваю за це), йому болить, матері болить.

Отже, крім форми з родовим відмінком (“Що в тебе болить?”), існує форма й з давальним (“Що тобі болить?”).

* * *

Терпіння і терпеливість

“Яка відмінність у значенні слів терпіння і терпеливість?”

Ось що про це пише мовознавець Олександра Сербенська. У передноворічній газеті вона натрапила на вислів: “Бажаю Вам терпіння і мудрості”. Але терпіння означає “страждання, нещастя”. У молитовнику є, наприклад, “Молитва у терпінні”, словами якої, звертаючись до Бога, християни просять: “Прийми це моє терпіння як покуту за мої гріхи...” І ще: “Пошли мені, Господи, Твою ласку витримати в надії й терпеливості так довго, доки Тобі це подобається”, “Ісусе, кріпи мене в моєму терпінні!” В іншій молитві читаємо: “Нехай це терпіння буде мені на відпущення і спокутування усіх моїх гріхів”. Чітко простежується логічний – і насамперед словотвірний – зв’язок між лексемами терпіти – терпіння (порівняймо кипіти – кипіння, сидіти – сидіння, курити – куріння) та терпеливий – терпеливість (можливий – можливість, суперечливий – суперечливість). В Івана Огієнка є мудра порада: “Майте терпеливість у терпінні”. Російські вислови имей терпение, терпение лопнуло не перекладаємо буквально, а вживаємо природні українські будь терпеливим, терпець увірвався. Отож можна побажати людині хіба що терпеливості (витримки), а терпіння не годиться зичити, його вистачить без побажань.

* * *