Чи тільки лише?

Борис Антоненко-Давидович згадував:

– Якось, здаючи мені машинопис, досвідчена друкарка сказала: “Я не виправляла, бо так написано скрізь у вашому рукопису. Але слово тільки тепер ніхто не вживає: це – анахронізм.”

Я поцікавився, що саме треба писати замість тільки. І вона, дивуючись з моєї простодушності й відсталості, відповіла: “Тепер усі пишуть лише.”

Невдовзі переконався, що друкарка була недалека від істини. Не тільки початківці, що не встигли виробити власного стилю і набути певних мовних навичок, а й письменники зі стажем і більш-менш відомим ім’ям останнім часом так уподобали частку лише, що майже забули другу – тільки.

Від тієї розмови Бориса Антоненка-Давидовича з друкаркою минуло більше двадцяти років.Чи ж змінилося щось? Анічогісінько. У своєму незбагненному захопленні словом лише немало авторів, ігноруючи навіть стилістичні вимоги, безоглядно тулять цю частку у фрази. Наприклад: “Удома залишилася лише немічна бабуся”; “Мені залишилося лише попросити вибачення в супутників”. Між тим, наша класика та жива народна мова не надають переваги ні лише (лиш), ні тільки, а в міру потреби послуговуються обома цими словами: “Хотів говорити і не міг. Лише дивився” (Михайло Коцюбинський); “Я люблю тільки таку гру, де я певна, що виграю” (Леся Українка). Близьким за звучанням, а інколи і за значенням до лише є лишень, однак воно стоїть здебільшого з дієсловом у наказовому способі й відповідає російській частці – ка (смотри-ка, скажи-ка): “А покажи лишень, скільки в тебе грошей” (Григорій Квітка-Основ’яненко).

Надуживають у мовленні також прикметником значний та прислівником значно. Раз у раз чуємо і читаємо: значні успіхи, значний вплив, значно вищий результат і подібне. А точніше й краще було б: чималі (неабиякі, великі) успіхи (вплив), далеко (або куди, набагато) вищий.

У засобах масової інформації стало модно замінювати слово дальший на буцімто “більш українське” подальший. Обидва ці прикметники мають у нашій мові однакове право на існування, щоправда, з певною значеннєвою різницею, приблизно такою самою, як між спорідненими з ними прислівниками далі й подалі. Процес, подію чи явище, які відбулися в ближчий час, слід позначати словом дальший, а те, що станеться набагато пізніше, передавати лексемою подальший. Наприклад: “Дальші роки після смерті дружини він жив у Києві, а його подальше перебування – мені невідоме”.

***********************************

У галузі, а не в області

Галузь – сфера – ділянка. Ці слова об’єднує спільне значення – “певна сукупність фактів, явищ, занять, що становлять окрему сторону людської діяльності, людських інтересів”. З таким самим змістом, але переносно вживаються царина, лан, нива. Вони надають висловлюванню урочистості, піднесеності або, навпаки, служать засобом іронії.

Досить часто із значенням, яке властиве лексемам цього синонімічного ряду, помилково виступає слово область (очевидно, під впливом російського відповідника): “Уже помітне зрушення в області (треба: галузі) металургії” (з газет); “Валідол знімає біль в області (треба: ділянці) серця” (реклама).

У мовній практиці не завжди розрізняють терміни положення, становище, стан. Замість “міжнародного становища” можемо почути “міжнародне положення”, замість “матеріальний стан” – “матеріальне положення”. Тим часом у кожного з названих слів своя окрема семантика, своя сполучуваність з іншими. Положення означає розташування в просторі (горизонтальне положення), певне теоретичне твердження чи думку (основні положення наукового трактату), зведення законів, правил (Положення про вибори). Становище – це події, обставини, ситуації (становище на Близькому Сході). Слово стан має вужчий зміст, ніж положення і становище. Воно виражає риси, ознаки, що характеризують щось чи когось. Фізичний стан рідини, психічний стан людини, стан справ і подібне.

Дієслову терпіти (потерпіти) інколи надають більшого функціонального навантаження, ніж те випливає з мовної традиції: “Київ дуже потерпів від німецько-фашистських загарбників”. Але ж ця лексема лише означає “виявляти терпіння протягом певного часу”, напр.: “Потерпіть, мамо, ще трохи” (Панас Мирний). Відповідно до російського потерпеть у розумінні “зазнати лиха, мук” уживається українське постраждати. Отже, його і треба застосувати в цьому випадку: “Київ дуже постраждав від німецько-фашистських загарбників”.

***********************************