Любий – любимий – улюблений

Любий. Якщо наголос у цьому слові на першому складі, то воно означає “милий, дорогий, коханий”. Якщо на останньому, знайте: такої лексеми немає в українській літературній мові. Відповідник російському любой – будь-який, усякий, кожний, перший-ліпший, про що вже йшлося в одній з попередніх публікацій.

Любимий. У мовному вжитку трапляються вислови з цим дієприкметником, котрий містить у собі відтінок пасивності, наприклад, “Мою першу, любиму й досі, вчительку звали Олена Северинівна” (Степан Олійник). Протиставлення пасивності активному станові особливо виразно проступає в зіставлювальних формах: “Зараз для мене щастя – любити вас і бути любимим” (Іван Кочерга). Орудний відмінок підкреслює пасивність, і тому сполучення типу любимий кимось (“Любимий киянами парк”) підтримує таке слововживання, хоча саме воно непродуктивне в нашій мові, якоюсь мірою суперечить її граматичній системі.

Відчуття системної невідповідності спричинило поширення іншої форми з тим самим значенням – улюблений. “Улюбленим заняттям Антосі було малювання” (Олесь Донченко). З погляду сучасної лексичної і граматичної норм перевагу треба надавати висловам улюблена справа (а не любима справа), улюблена книжка, улюблений письменник, улюблені місця, улюблений колір і т. ін.

Неправильний – невірний

Неправильний – “помилковий”. Неправильні методи, неправильні уявлення. Хибним є вживання в цьому значенні слова невірний, яке має інший зміст. Невірна відповідь. Треба: неправильна відповідь. А прикметники вірний, невірний ставлять там, де мовиться про відданість, стійкість.

Ожилий, а не оживший

Подібно до дієприслівників минулого часу, що утворюються за допомогою суфіксів -ши, -вши, мовці частенько конструюють і дієприкметники: оживши-оживший, озвірівши-озвірівший, посивівши-посивівший. Оскільки дієприкметникових форм з -ш у нашій мові немає, потрібно користуватися питомими українськими ожилий, озвірілий, посивілий та ін. Хоч як намагалися нав’язати нам у часи Радянського Союзу слова перемігший (заради сполучення перемігший соціалізм) та допомігший (мабуть, за компанію), вони так і залишилися чужинцями в мовленні.

Написати – напишу

Керування: на чому і чим. 1. На чому. Написати (напишу) оголошення на дошці. 2. У поєднанні зі словом мова тільки чим. Написати французькою мовою. Синоніми: написати по-французьки, по-французькому. Ненормативно: написати (напишу) на французькій мові. Так само вживають іменник напис. Напис на стіні. Напис українською мовою.

Позбавитися – позбутися

Збігаються у значенні “звільнитися від чого-, кого-небудь небажаного”. Позбутися (позбавитися) лиха.

Тільки позбавитися. Запобігти чомусь неприємному. Позбавитися клопоту.

Тільки позбутися. Втратити когось, щось. Позбутися грошей, позбутися нахлібників.

***********************************

Плутати – путати

Обидві лексеми часом уживають у невластивому значенні. Надто в усному мовленні. Тому варто нагадати, що ж вони виражають.

Плутати – безладно переплітати нитки, волосся і т. ін. Ще кажуть плутати ногами, тобто ходити повільно, мляво, ледве переступаючи; плентатися. “Плутає Федір ногами, мов не своїми, а тут ззаду Марина ще хлипа” (Панас Мирний). Переносно: вносити безладдя, плутанину в щось; помилятися; робити не те, що треба; збивати з пантелику, свідомо вводити в оману. Можна “плутати поняття, плани, думки, зізнання, деталі, кольори, Петра з Павлом”. А ще бачимо це дієслово у сталих зворотах плутати карти, плутати сліди. Путати має значення “стягувати путами – мотузками, ременями – ноги якоїсь тварини, щоб обмежити її рух. Путати коней.

Розрізняються семантично й похідні від цих дієслів: поплутати й попутати, поплутаний і попутаний.