Не існуючий, а сучасний

Слово існуючий – штучне, як казав Панько Куліш, “перековерзане”. Його уникали наші класики, ним не користувався народ. Зате нині лексема безпідставно набула популярності. Цьому певною мірою сприяли російсько-українські словники УРСР, де рос. существующий перекладено калькованим відповідником існуючий та формою що існує. Його можна замінити низкою слів: сущий, сучасний, теперішній, наявний, здатний існувати тощо. Існуючі кордони – сучасні кордони, існуючі істоти – сущі істоти, існуюча мережа – наявна мережа, існуючий порядок – теперішній (чи заведений) порядок, існуючі права – зафіксовані права, існуючий у воді – здатний існувати у воді.

Державний – державницький

Словотвірно і семантично вони споріднені з іменником держава, однак розрізняються відтінками у значенні, а головне – сполучуваністю.

Державний – той, що належить державі, символізує її сутність (власність, кошти, мова, підприємство, політика, службовець, герб, гімн, прапор).

Державницький пов’язане зі словом державник – той, кому дорогі інтереси держави, хто вболіває за її долю. А ще державницький (-а,-е,-і): ідеологія, ідеї, мислення, сили, позиція, погляди, функція, структури.

Приморозки – заморозки

Котрий з цих іменників має більше підстав для називання невеликих весняних та осінніх морозів, що бувають удосвіта або вночі? Перший походить від приморожувати (злегка пошкоджувати морозом), а другий від заморожувати (дуже охолоджувати, доводити до замерзання). Отже, слово приморозки семантично точніше, тому й треба йому надавати перевагу. “Сніг швидко почав танути. А надвечір взяв приморозок” (Ярослав Гримайло), “Прибитий ранніми приморозками паслін визирає з-поміж сизуватої лободи, мов десятки гострих зіниць” (Микола Руденко).

Правопис сталих фразеологізмів

З малої літери пишуться присвійні прикметники, утворені від власних імен: а) за домопогою суфіксів -івськ-(-ївськ-), -инськ-(-їнськ-): бальзаківські традиції, франківські сонети, шевченківський стиль;

б) якщо вони входять до сталих фразеологічних сполук або наукових термінів: авгієві стайні, ахіллесова п’ята, базедова хвороба, бертолетова сіль, гайморова порожнина, гордіїв вузол, дамоклів меч, езопівська мова, піфагорова теорема, прокрустове ложе, юдині срібняки.

Противник – супротивник

ротивник – вороже військо; ворог. “Уся галявина... прострілювалася противником з кулеметів” (Олесь Гончар). Цим словом називають і членів спортивних команд, що змагаються між собою.

“ – Грав я у футбола. Голкіпером був. Противник у нас серйозний – команда Тимка Квасолі” (Олесь Донченко). Лексема противник може також означати “той, хто негативно ставиться до когось, чогось”. “Противники моїх думок не вгавають і рвуть їх і мене особисто з усіх боків” (Михайло Драгоманов).

Супротивник незрідка вживають і як спортивний термін. “Перед матчем супротивники кілька хвилин грають без рахунку” (Вадим Собко), “Він поставив фігуру просто під пішака супротивника” (Юрій Мушкетик).

У художній літературі та усному мовленні супротивник використовують на позначення сторін, що збройно воюють одна з одною: “І другого дня почали сходитися війська супротивників на бій” (Іван Ле). Однак в офіційному та діловому стилях як військовий термін виступають тільки слова противник і ворог.

До іменника супротивник удаються тоді, коли йдеться про людину, що дотримується протилежних поглядів, має інші наміри, звички, ніж хтось. Ужите в такому значенні слово іноді не має відтінку гострої ворожості, запеклості. “... Я можу відчувати до моря ніжність, але без жодного замилування. Саме до моря, бо з ним зараз іде запекла боротьба. Я навіть шаную його, як відважного супротивника” (Олесь Донченко).

Таким чином, як військовий термін в офіційному стилі використовується слово противник; в інших значеннях, залежно від контексту, виступають або противник, або супротивник.