Урок 3 Безрозсудний чи нерозсудливий?

Жоден словник, виданий до погрому української інтелігенції (1933 рік), форми безрозсудний не наводить. Її притягли за вуха до СУМу в часи так званого злиття мов, переклавши з російської. Однак це слово в нас так і не прижилося, бо маємо власні питомі відповідники нерозсудливий, нерозважливий, необдуманий, безглуздий, безоглядний, відчайдушний. Ними й треба послуговуватися.

Не посадова особа, а урядовець

Радянська бюрократія відгороджувалася від народу своєю окремою канцелярською мовою. Вона не приймала на роботу двірника, а зараховувала людину в штат у якості двірника. У цьому ключі виникло й словосполучення должностное лицо замість колишнього чиновник. Йдучи за таким зразком, в УРСР швидко спекли вислів посадова особа, тоді як маємо чудову лексему урядовець. Посадова особа – мертве утворення, що використовується лише в офіційних паперах. А іменник урядовець набуває чимраз більшого поширення в різних мовних стилях.

Права людини – людські права

Відповідно до російського звороту права человека вживають права людини. Але українській мові притаманніша форма людські права. У творах класиків натрапляємо на словосполучення людська постать, людське житло, людське тіло і т. ін. Тож і українські закони мають боронити людські та громадські права й свободи.

Галина – Ганна – Галя

Читачі запитують: чи правильно Ганну називати Галею?

Галина і Ганна з походження різні імена. Перше прийшло до нас із давньогрецької мови, де означало “спокій, ясність, безтурботність”, друге – переклад гебрайського (староєврейського) імені Channa, що мало значення “благодать, ласка, дарунок”. Поетеса Анна Ахматова називала його “найсолодшим для губ людських і слуху”. Це наймення офіційні, тобто такі, що фіксуються в документах. Але в усному мовленні вживають пестливі форми: від

Галина – Галинка, Галка, Галя; від Ганна – Ганнуся, Ганя, Галя. Таким чином, Галя – розмовна форма, утворена і від імені Галина, і від імені Ганна.

Попередити можна когось про щось

У реченнях “Попередити хворобу легше, ніж її лікувати”, “Правоохоронці попередили вбивство бізнесмена” (з газети) дієслово попередити явно не на місці. Попередити можна когось переважно щодо небажаних наслідків чогось: “Бувало й таке, що Бронко попереджав: сьогодні в нього термінова робота і він затримається в друкарні” (Ірина Вільде), “Багато я вам не покажу, заздалегідь попереджаю” (Юрій Смолич).

Отже, попередження – це наперед зроблене повідомлення, здебільшого неприємне чи навіть трагічне. Тому наведені вище газетні речення доцільно відредагувати так: “Запобігти хворобі легше, ніж її лікувати”, “Правоохоронці відвернули вбивство (чи запобігли вбивству) бізнесмена”. Відвертати нещастя, запобігати біді.

Попередній – передчасний

У приміщенні автовокзалу висіла табличка “Каса передчасного продажу квитків”. Звичайно, передчасного продажу квитків ніхто не рекламує, бо цього не буває, зауважують автори довідника “Культура української мови”. Існує практика попереднього продажу квитків, тобто організованого заздалегідь у залізничних, автобусних, театральних та інших касах.

Основне значення прикметника попередній – “який відбувся, стався раніше; який передував чомусь”. Наприклад: “Ще голова дзвеніла від попереднього вибуху, ще зрушена земля сипалася в окоп, а повітря вже знов гойдалося, завивало, пружинило, втискаючи тебе в землю” (Олесь Гончар). У цього значення є відтінок – “той, що був безпосередньо перед чимось”. “Гальванеску, котрий натомився за день та попередню безсонну ніч, заявив, що ляже спати” (Юрій Смолич).

Друге значення – “такий, як і раніше”: “Дальші томи... надішліть на попередню адресу” (Михайло Коцюбинський). У формі середнього роду це слово може виступати і як іменник: “Здавалося, що проминула вічність, що попереднє раптом упало у прірву”.

А головна семантика лексеми передчасний – “який з’явився, настав дочасно, якого не чекали”. “Сніг передчасний розтанув” (Максим Рильський), “Нас не зігне старість передчасна” (Любомир Дмитерко).