Урок 34 Одинарний та ординарний

“Чи розрізняються значенням прикметники одинарний та ординарний?”

Безперечно, попри те, що вони близькі за вимовою.

Одинарний – не подвійний, який складається з однієї частини. Одинарна рама.

Ординарний – звичайний; банальний; котрий не відрізняється від інших. Ординарне обличчя.

* * *

Питання читача

“Чи можна слово майбутнє в реченні “Мати гаряче вірила в щасливе майбутнє свого сина” віднести до іменників ІІ відміни?”

Мовознавець Євгенія Чак це пояснювала так.

Майбутнє в наведеному реченні є прикметником, який субстантивувався, тобто почав виконувати функцію іменника. Проте його не можна віднести до жодної з відмін іменників.

Як відомо, прикметники передають ознаки тих іменників, з котрими вони пов’язані. Але у прикметниках, що переходять в іменники, відбуваються зміни, спрямовані на зближення з цією частиною мови: категорії роду й числа набувають певної самостійності, а категорія відмінка – іменникових функцій. Наприклад, у наведеному реченні в лексемі майбутнє родова й видова ознаки вже не залежать від іншого слова, коротше, є показником її субстантивування, переходу до категорії іменників.

Субстантивований прикметник, як і іменник, має одну родову ознаку. Так, майбутнє належить до середнього роду, передова (стаття в газеті, журналі) – до жіночого, будівничий – до чоловічого. Якщо субстантивований прикметник виступає в чоловічому і жіночому роді (подорожній – подорожня), то це не форми одного слова, а різні слова. Проте прикметникові іменники зберігають відмінкові закінчення, характерні для прикметника. Порівняймо: майбутнє місто – світле майбутнє; майбутнього міста – світлого майбутнього; майбутньому місту – світлому майбутньому. Отже, прикметники, які переходять в іменники, зберігають прикметникову систему зміни за відмінками, а ті, що вживаються і в однині, і в множині, – за числами.

Маючи прикметникові закінчення, субстантивовані прикметники, природно, не можуть належати до жодної з відмін іменників.

* * *

Селянство не має форми множини?

“Чи правильним є твердження, що іменник селянство не має форми множини?”

Він є збірним. З граматичного боку збірні іменники характерні тим, що вони не мають множини. У них форма однини виражає не один предмет чи одну істоту, а об’єднання багатьох предметів або істот, які не піддаються лічбі. Тому збірні іменники, на відміну від інших, не можуть сполучатися з кількісними числівниками.

Якщо суфікси не додають до змісту основи іншого значення, крім збірності, відповідні іменники мають співвідносні форми однини і множини: козак – козаки – козацтво, селянин – селяни – селянство. У деяких дослідженнях наголошується, що збірні іменники співвідносні з формами множини тих спільнокореневих слів, які означають одиничних осіб або одиничні предмети: студентство – студенти, генералітет – генерали, старостат – старости.

Оскільки іменник селянство позначає сукупність людей як кількісно неозначене й неподільне ціле, що не піддається лічбі, то він є збірним, уживається тільки в однині й співвідноситься з формою множини (селяни) спільнокореневого з ним слова, яке означає одиничну особу (селянин).

* * *