Подвоєння приголосних в словах іншомовного походження

“Коли у словах іншомовного походження приголосні подвоюються, а коли – ні?”

Подвоєння немає у загальних назвах іншомовного походження: акумуляція, бароко, беладона, бравісимо, ват (хоч Ватт), група, гун (гуни), комуна, лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, фін (фіни), фортисимо, шасі тощо. Зберігається воно (як виняток) в окремих назвах: аннали, бонна, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, нетто, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, мірра і т. ін.

При збігові однакових приголосних префікса і кореня подвоєння маємо лише тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм). Якщо непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація – анотація, конотація), приголосний не подвоюється на письмі.

Подвоєні приголосні зберігаються в географічних, особових та інших власних назвах: Андорра, Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, Ренн, Яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічелі, Фламмаріон, Шиллер. А також у всіх похідних словах: андоррський, марокканець, яффський.

* * *

Кінь – коней?

“Чим пояснити, що іменник ІІ відміни кінь у родовому відмінку множини має форму коней? Адже іменникам цієї відміни притаманне закінчення -ів?”

Закінчення -ей замість граматично зумовленого -ів мають кілька іменників чоловічого роду: кінь, гість, гріш. Таке відхилення з’явилося під впливом відповідних форм іменників ІІІ відміни: ночей, печей, тіней.

Які професії виступають у жіночому роді?

Пошлемося на мовознавця Євгенію Чак. Багато назв жінок за професією, заняттям, становищем у суспільстві, писала вона, утворюється додаванням певного суфікса до того самого кореня, який мають і відповідні чоловічі найменування. Наприклад: фрезерувальник – фрезерувальниця, вчитель – вчителька тощо. Проте є ряд відхилень від цього положення. Деякі назви професій та звань існують лише у формі чоловічого роду: токар, слюсар, адвокат, інженер, доктор, доцент, монтер. Інші тільки у формі жіночого роду: праля, покоївка. Кравчиха – це жінка, яка шиє вбрання, і (друге значення) дружина кравця. Зате швачка шиє не взуття, як швець, а плаття або білизну; дружина шевця – не швачка, а шевчиха. Білетерша – не обов’язково дружина білетера, насамперед це найменування жінки, що обіймає посаду білетера. Іменник рахівник означає особу і жіночої, і чоловічої статі (рахівниця – не жінка-рахівник, а прилад для лічби). Серед лексем іншомовного походження більшість не утворює спеціальної форми для назви професії особи жіночої статі: хірург, режисер, терапевт, декан. Дізнатися, що йдеться саме про жінку, можна з контексту (вживання імені й прізвища, дієслова в минулому часі, приміром: “Конструктор Ніна Кузьминська закінчила проект). Але від деяких слів чоловічого роду існують і досить поширені утворення жіночого роду: автор – авторка, дипломант – дипломантка, дисертант – дисертантка.

Проте слід пам’ятати, що відповідне слово в чоловічому роді має більш загальний характер. І коли мовиться про офіційну назву звання, посади або ознаку чи вимогу, що стосується всіх, хто виконує цю роль чи роботу, треба подавати згадану лексему в чоловічому роді: “Учора ми познайомилися з молодою професоркою університету Іриною Шульженко”. Але: “Як професор (а не професорка) і керівник (а не як керівниця) кафедри вона проводить величезну наукову роботу”.

Ще один приклад: майже в кожній установі є посада секретаря. Так вона й іменується офіційно – за штатним розкладом, у наказах. Однак у побутовому, неофіційному мовленні переважно використовують іменник секретарка: “зайшла секретарка”, “спитайте у секретарки” тощо. Якщо слово секретар означає не технічну посаду, а адміністративну чи виборну, воно вживається в чоловічому роді навіть тоді, коли її обіймає жінка: “Говорив з ученим секретарем (а не з ученою секретаркою) інституту Раїсою Федченко”.

Отже, зваживши на застереження, варто широко користуватися такими утвореннями жіночого роду, як авторка, бібліотекарка, лікарка, кондукторка, касирка.

* * *