Будинок учителя, але Будинок учених

“Як пояснити такий різнобій: Будинок учителя, але Будинок учених, День будівельника, але День працівників освіти?”

У назвах установ і свят уживання форм однини (в узагальненому значенні) чи множини визначається традицією. Запам’ятайте словосполучення, в яких використовують різні форми числа (за навчальним посібником “Стилістика ділової мови”).

* * *

Кома перед або

“Чи слід ставити кому перед або в реченні: “У нашій школі учні займаються спортом або відвідують гуртки художньої самодіяльності”?

Тут сполучник або з’єднує два однорідних члени (присудки займаються та відвідують) і виступає з розділовим значенням. А якщо єднальний чи розділовий сполучник стоїть між однорідними членами речення і вжитий один раз, то кома перед ним не потрібна. Коли або повторюється двічі чи й більше разів, то кома перед другим з них і подальшими ставиться. “Хлопці, щоб не заважати в хаті, вчились або в клуні, або в садку чи деінде” (Михайло Коцюбинський).

* * *

При одній думці чи на саму думку?

Особовий займенник я, стоячи в знахідному відмінку з прийменником про, може мати два значення: “Вони говорили про мене”, тобто мовилося про мою особу, і “Про мене, що вони там собі говорять”, цебто мені байдуже, однаково, про що там ідеться.

Цей займенник та присвійні мій, твій, його, її, наш, ваш, їхній часто стоять у знахідному відмінку з прийменником на, відповідаючи російським прислівникам по-моему, по-нашему. “А на мене, – кажу, – то я б із малою дитиною розмовляла” (Марко Вовчок), “Не вийде, пане ляше, на ваше” (приказка).

Варто запам’ятати оригінальний український вислів із прийменником на та означальним займенником самий у знахідному відмінку – на саму згадку, на саму думку: “Сухі губи в Маланки стиснулись од болю на саму згадку” (Михайло Коцюбинський), – замість якого іноді помилково пишуть: при одній думці, при одній згадці. Означальний займенник усе, поставлений у місцевому відмінку, з прийменником по становить образний вислів по всьому, рівнозначний зворотам кінець усьому, з усім покінчено: “А тепер уже по всьому. Тепер я спокійна” (Іван Франко).

* * *

Знає чи зна, слухає чи слуха?

Тільки в художньому мовленні можливе вживання дієслівної форми 3-ї особи однини типу зна, дума, співа, слуха замість нормативних знає, думає, співає, слухає.

* * *

У краї чи в краю?

Залежить це часто від наголосу в слові. У ненаголошеній позиції маємо закінчення – і (-ї), в наголошеній – у (-ю): у димі й у диму, у раї і в раю.

Однак утворюються такі співвідносні пари не від усіх односкладових іменників, зазначають лінгвісти. Мова узвичаїла за більшістю з них закінчення – і (-ї), за деякими – у (-ю): у лісі, у світі, в шумі, в дзьобі, у творі, але в снігу, на шляху. Між цими рядами усталених відмінкових форм перебуває група іменників, що допускає (залежно від наголосу) обидва закінчення. При цьому на вибір закінчення (флексії) можуть впливати прислівникова функція прийменниково-відмінкової форми чи, навпаки, її “предметний характер”. У першому випадку форма тяжіє до закінчення – у (-ю): на борту корабля, живемо з людьми в ладу.

Порівняймо форми з флексією – і, в яких відчувається предметність: на високому борті вантажівки, в музичному ладі. Зазначимо, що межа такого розподілу варіантів дуже умовна. Тому і прислівникові форми, і ті, що передають предметність, можуть мати в сучасній літературній мові обидва закінчення, наприклад: сад у цвіті (у цвіту), в першому ряді (ряду), в рідному краї (в краю).

* * *