Коли виглядати, а коли мати вигляд?

Про це “Хрещатик” уже писав у одному з “Уроків...” Мабуть, наш читач не помітив тієї публікації. Тож повернімося до неї.

Останнім часом слово виглядати набуло великого поширення з мало властивим значенням. У російській мові, звідки перенесено такий його зміст, є два дієслова: выглядывать (из окна) – українське виглядати і выглядеть – мати вигляд, здаватися, бути подібним, схожим тощо. Цими лексемами й слід користуватися, дбаючи про точність фрази та збереження милозвучності рідної мови. Однак деякі автори, перекладачі й промовці, нехтуючи такою багатою синонімікою, вживають (нерідко на шкоду висловлюваному) тільки виглядати: ви зараз краще виглядаєте; тоді вона виглядала старшою, ніж тепер; гудзики добре виглядають на синьому; виявилося, що галявина не така маленька, як виглядала з літака; справа з постачанням виглядає не так безхмарно.

* * *

Як сказати – премудростів чи премудростей?

“Багато статтів написано на цю тему, багато прочитано доповідів”; “Тут продається література з різних галузів техніки;” “Йому бракує ще знаннів”. У всіх цих реченнях іменники жіночого роду стаття, доповідь, галузь та іменник середнього роду знання стоять у родовому відмінку множини з закінченням – ів, притаманним чоловічому роду: степ-степів, рятувальник-рятувальників тощо. Така плутанина відбувається під впливом деяких говірок, але літературна мова дотримується сталих граматичних закінчень, тому, як радять мовознавці, треба казати статей, доповідей, галузей, знань, премудростей (а не премудростів).

* * *

Міроприємство

На різних зборах штатні оратори люблять жонглювати слівцем міроприємство. Та хіба воно є в українській мові?

Звісно, немає. То неоковирна калька. У російській – мера, мероприятия, а в нас – захід, заходи. Ще класики писали: “Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки” (Леся Українка), “Більше вже місяця думаю над вашим заходом видати збірник” (Панас Мирний). А ось ближче до наших днів: “Він рідко вживав різких, агресивних заходів” (Олександр Копиленко).

Слово захід має ще значення “зусилля”: “Не варта справа заходу” (приповідка). Отже, здійснювати, проводити, поглиблювати заходи (а не міроприємства).

* * *

Як би не чи хоч би як

Який вислів правильніший: як би не чи хоч би як?

Дослухайтеся до поради авторитетного нашого письменника і мовознавця Бориса Антоненка-Давидовича. Часто помиляються в тих випадках, наголошував він, коли будують українську фразу за зразком російських висловів как ни (“А вы, друзья, как ни садитесь, все ж в музыканты не годитесь”), какой бы ни (“Какой бы ни был результат, а работать нужно”) й кажуть та пишуть: “Без освіти нічого не осягнеш, як би не хотів того”; “Не тонкощі сюжетоскладання, якими б не були вони винахідливими, цікавлять нас”. Таке калькування інколи навіть не дає змоги гаразд збагнути фразу, наприклад, перше речення, сказане вголос, можна зрозуміти й так: “Без освіти нічого не досягнеш, якщо того не хотів”. Щоб цього не траплялося, треба висловлюватися правильно по-українському: “Без освіти нічого не осягнеш, хоч би як того хотів”; “Не тонкощі сюжетоскладання, хоч би які винахідливі вони були, цікавлять нас”. Так усталилося в нашій класиці й живому народному мовленні, отож нема чого від цього відступати: “Не до пари голубоньці горобець, хоч який він прехороший молодець” (Леонід Глібов). Так само російським висловам что бы не, кто бы ни, где бы ни відповідають українські хоч би що (“Хоч би що він думав, хоч би що робив, а якась потаємна думка точить його серце, мов хробак...” – Михайло Чабанівський), хоч хто, хоч де (“Хоч хто казатиме – не слухайсь”; “Хоч де будеш, та я тебе знайду” – Словник Бориса Грінченка).

Уживають як не прикро, як не дивно, треба: хоч як прикро, хоч як дивно.

* * *