Ласиця, а не ласка

Є в українській мові, зазначає автор книжки “Культура слова” Олександр Пономарів, кілька паронімічних груп, що мають однакове значення: ласиця – ласка (невелика хижа тварина), самиця – самка (особина жіночої статі), палиця – палка, полиця – полка. Класики української літератури охоче вживали утворення на -иця. “Вона прилипла до нього, мов ласиця, а її блискучі, майже дикі очі впилися жадібно в його блідаве, ніжне обличчя” (Ольга Кобилянська); “Щупаки пливли у прибережні води вслід за самицями, як завжди, рік у рік” (Максим Рильський); “Няня казала, що то був велетень із залізною палицею і що його не брали ні куля, ні меч” (Степан Васильченко); “Книжкові полиці від підлоги до високої, розмальованої стелі займали дві стіни” (Зінаїда Тулуб).

А от які фразеологізми маємо зі словом палиця: без палиці не підступай, вставляти палиці в колеса, з-під палиці, палицею кинути; любить, як собака палицю; палиця на два кінці, перегинати палицю. Форми з -ка активізувалися в радянський період під впливом російської мови і досі переважають у нашій пресі: “Люмпен хоче всього й одразу – смачно їсти, шикарно одягатися і спати з красивою самкою” (з газети). Тепер треба повернутися до традиційних українських утворень лaсиця, самиця, палиця, полиця.

Спазм чи спазма?

У сучасній літературній мові поширені обидві форми: як медичний термін ця лексема виступає в чоловічому роді (“У недужого був глибокий спазм”); як загальновживане слово – у жіночому (“Мій старий, – сказала бабуся, – вже пережив спазму”). Іменник фальш у чоловічому роді чергується з формою жіночого роду: “Фальш у її голосі різав Яринці слух” (Олекса Десняк); “Арсенова душа не виносила брехні й фальші” (Любомир Дмитерко). Хоч категорія чоловічого роду для цього слова старіша за категорію жіночого, проте друга витискує з мовлення першу.

Поприще – нива, поле

Мовці чомусь вельми вподобали старослов’янське слово поприще (на поприщі), забуваючи про українські відповідники, які, безперечно, більше суголосні сучасності. Хіба не краще звучить, скажімо, на ниві? “На старшинській ниві і розкрилися повністю всі його (Багірова) таланти” (Олесь Гончар). Або інший вислів – на полі. “Сьогодні моє свято. Найбільше в житті. 55 років скромної праці на літературному полі” (Ольга Кобилянська).

Жива народна мова не знає іменника поприще, але в ній, як слушно зауважують фахівці, є схоже за звуковим складом дієслово поприщити, що викликає в людей комічні непорозуміння, коли вони читають газети чи слухають теле- і радіопередачі й натрапляють на цей непопулярний архаїзм.

Купили зошити – купили зошитів

Яка семантична відмінність між цими словосполученнями?

Різниця полягає ось у чому: знахідний відмінок указує на те, що дія поширюється на всю кількість (купили всі зошити, які були), а родовий – на те, що дія поширюється не на всю кількість, а тільки на певну її частину (купили зошитів означає “взяли частину тих, що були там”).

Дистанція – інстанція

Слова з різним значенням, якими інколи користуються неправильно, замінюючи одне одним. Наприклад, можна почути: “Вона зверталася по всіх дистанціях (треба: інстанціях) і таки добилася свого”.

В українській мові дистанція (відстань, проміжок) уживається як військовий, спортивний і залізничний термін. “Доки очі не звикнуть до гірських умов, старший лейтенант заборонив і собі, і своїм підлеглим визначати дистанцію на око” (Олесь Гончар), середня дистанція, спринтерська дистанція, подія на 6-й дистанції шляху. Переносно це слово часто вживають для характеристики близькості чи віддаленості людей у спілкуванні. “Він завжди тримався певної шанобливої дистанції у стосунках з колегами” (з газети).

Інстанція – щабель, ланка у системі підпорядкованих один одному державних, адміністративних органів. “Архітектурні й планувальні інстанції, певне, недостатньо підготувалися до цієї складної і важливої справи” (Олександр Довженко), “Він, Русевич, довів потребу реконструкції перед вищими інстанціями” (Юрій Шовкопляс).