Час не проходить, а минає

Якщо мовиться про плин часу, то маємо вживати дієслова наставати і минати. “Ні, тату, настав уже й мій час” (Леся Українка). “Минають дні, минають ночі, Минає літо. Шелестить Пожовкле листя...” (Тарас Шевченко), “Пливуть і минають години” (Володимир Сосюра). У мовознавстві є навіть термін минулий час. У таких значеннях замість цих дієслів не рекомендується використовувати лексеми приходити й проходити. Наприклад, не можна сказати “повільно проходить час”, треба: “повільно минає (йде, спливає) час”.

***********************************

Забити чи зняти тривогу?

“Сталася пожежа, і люди забили тривогу”, “Забили в селі сполох”, – сповіщають засоби масової інформації. Та авторам цих повідомлень варто було б підшукати інші дієслова замість багатозначного забити. Ми звикли чути його в розумінні “вганяти, заглиблювати в щось якийсь предмет” (“Кілочки в землю забили, На знак, де військові стоять” – Іван Котляревський), “закривати наглухо вікна, отвір, прохід тощо” (“Чіпчину хату опечатали, забили” – Панас Мирний), “захарастити, забуртувати” (“Забило вулиці врівень з тинами, тільки паколи в снігу стирчать” – Андрій Головко), “позбавляти життя” (“Вдарив Іван мечем, забив хижого яструба, а сам пішов далі” – Анатолій Шиян). Чуємо це дієслово в переносному значенні в інших висловах: забивати баки, забивати памороки. Коли йдеться про тривогу, сполох, лемент, галас, гвалт, гамір і т. ін., тоді більше до речі будуть дієслова бити (“В хаті виразно було чути, як довго й густо били на сполох” – Григорій Епік), зчиняти (“Гукав і зчиняв гвалт одним-один чоловік...” – Юрій Смолич), здіймати (“Публіка здіймає нетерплячий гомін” – Леся Українка), знімати (“Кілька разів вистрілив (Ничипір) у повітря, щоб зняти тривогу” – Микола Руденко).

***********************************

Відвертати – відволікати – відволікатися

Дієслова відвертати, відвернути, крім прямого значення, часто вживаються в переносному, передаючи зміст “спрямовувати чиюсь діяльність, увагу в інший бік”. “Якби хоч жестом відвернув від дум важких увагу” (Петро Дорошко).

На відміну від них відволікати, відволікти в літературній мові, як правило, використовуються в прямому значенні – “відтягати, відтягти”. “Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх” (Марко Вовчок). У розумінні “відвертати, відвернути увагу” послуговуватися цими дієсловами не бажано. Тому й недоречні в тексті, скажімо, такі словосполучення: відволікати від справи, відволікати від пошуків, не відволікайте мене, відволікти й заспокоїти її і т. ін.

Застосування зворотних дієслів відволікатися, відволіктися в цьому значенні теж не завжди вмотивоване: не час відволікатися на спогади, відволікатися від діла, відволікатися від своїх думок тощо (краще відриватися, відвертати свою увагу чи под.).

***********************************

Коли обстоювати, а коли відстоювати

Обстоювати – захищати, доводити, аргументувати думку, погляд, ідею, наполягати на чомусь. “Обстоювати існування заповідника Андрію Тобілевичу в столиці допомагав Максим Рильський” (Терень Масенко), “Як завжди, він і тепер... обстоював погляд, що земля має належать до тих, хто її обробляє” (Михайло Коцюбинський). Це дієслово переважно вживають у недоконаному виді. Коли ж ідеться про завершену дію, доцільніше замість обстояти застосовувати відстояти. “Зуміли до кінця використати свій досвід, вчасно відстояли, підтримали дитячу чистоту й непорочність...” (Олесь Гончар). Відстоювати – активно боротися, захищати щось у відповідь на несправедливі, неправомірні дії іншої сторони. Вживається зі словами: вчення, думка, інтереси народу, мир, незалежність, погляди, правда, проект, свобода, честь та ін. “На засіданні міжнародної комісії наша делегація відстояла свій проект резолюції” (з газети).

***********************************