Робітник, працівник, співробітник

Який зміст вкладають у кожне з цих понять?

Робітник – той, хто працює на промисловому підприємстві, створюючи матеріальні цінності; у давні часи – також наймит. У сучасній мові слово робітник означає й соціальне становище людини, рід занять; його уживають на позначення відповідного класу суспільства. Молодий робітник, робітники й селяни.

Працівник – який трудиться, незалежно від сфери його діяльності. Це слово має ширше значення, ніж робітник. Кожного робітника заводу чи фабрики можна назвати працівником, але не кожен працівник є робітником. Порушення норми – вживання ряду словосполучень з іменником робітник замість працівник (як це було в 20-ті роки): торговельний робітник, газетний робітник, науковий робітник (треба торговельний працівник, газетний працівник, науковий працівник). До речі, деякі лексеми можуть поєднуватися і з словом робітник, і з словом працівник, однак значення цих сполучень різне: кваліфікований робітник – кваліфікований працівник, робітник порту – працівник порту. Тут працівник виступає як загальніше поняття. Про робітника можна сказати, що він кваліфікований працівник, а от службовця не назвеш кваліфікованим робітником. Робітник сцени – людина, яка встановлює і міняє декорації, а працівник сцени – це член творчого колективу театру: актор, режисер тощо.

Той, хто займається науковою діяльністю, – науковець, науковий працівник. Що ж до словосполучення науковий співробітник, то воно передає офіційну назву посади, яка переважно вживається разом із найменуванням закладу, в котрому науковець працює. Науковий співробітник Інституту автоматики НАН України. Без назви установи це словосполучення використовують тільки для означення певного звання: старший (молодший) науковий співробітник.

Слід вважати невдалим речення типу: “На Захід виїжджають тисячі наукових співробітників” (з газети). Треба наукових працівників. Але природними є словосполучення: газетний працівник і співробітник редакції районної (міської тощо) газети, співробітник (працівник) редакції журналу.

***********************************

Б’ють не ковадлом, а молотом

Як зазначає мовознавець Сергій Головащук, бувають випадки, коли словам надають непритаманних або маловластивих їм значень (здебільшого під впливом іншої мови). Ось типові зразки таких помилок, узяті з перекладів: “Низькі хмари сірими баранами нависли над лісом” (треба вівцями); “Хлопець підповз до куща вільшаника” (вільшаник – це зарості вільхи; треба вільшини); “жевріло вишневе вугілля” (треба жар); “Він узяв жердину й забив її сокирою в землю” (жердини в землю не заб’єш, бо вона дуже довга; треба кілок); “Він через мокру шкіру чобота обмацує пальцями зап’ястя” (зап’ястя на руці, на нозі щиколотка); “хімічне з’єднання” (треба сполука); “відрізати клаптик хліба” (треба шматок); “наче бив ковадлом” (б’ють не ковадлом, а молотом по ковадлу); “минули кут депо”, “наче тебе хтось мішком прибив з-за кутка”, “кутик паперу” (треба ріг, ріжок); “Мчать потужні пароплави” (у пароплавів не така швидкість, щоб характеризувати їх цим словом); “тематичний показник”, “показник імен” (треба покажчик); “Було як звичайно, як двадцять років попереду” (треба до того, перед тим); “рухлива група” (треба рухома); “Екскаватор копав фундамент” (треба котлован, яму під фундамент).

Слово статися виражає зміст “мати місце”. Сталася важлива подія, сталася зустріч, сталася трагедія, сталася затримка, сталася біда, з ними сталося щось дивне, стався голод, стався переполох тощо.

Відбутися в цьому значенні невживане або вживане зрідка; отже, невдало: відбулася трагедія, відбулися глибокі зрушення, нічого не відбулося, раптом відбулося несподіване, що з вами відбулося? Не бажано використовувати в такому значенні дієслово трапитися. Його ставлять часто тоді, коли хочуть висловити дію, неозначену в часі: “Наталці траплялися женихи” (Іван Котляревський)

***********************************