Комфортабельний – комфортний

Незважаючи на близькість цих спільнокореневих синонімів, між ними існують і певні відмінності. Зокрема в сполучуваності. Досить часто, приміром, натрапляємо на вислови комфортні умови, комфортний відпочинок, комфортне середовище, але комфортабельна квартира, комфортабельний автобус (тролейбус), комфортабельні меблі.

Отже, прикметник комфортабельний передає переважно зовнішній комфорт, побутові зручності. Від нього утворено й іменник комфортабельність на позначення якісності. А прикметник комфортний споріднений зі словами комфорт, комфортність, які можуть вживатися для характеристики не лише побутових вигод (наголос на о), а й внутрішнього стану людини. Психологічний комфорт, душевний комфорт.

Є, а не являється

Є – форма теперішнього часу дієслова бути. У функції зв'язки його часто (особливо в усному мовленні) замінюють словом являтися. Наприклад, "Мій брат являється керівником туристичної фірми" (з розмови). Треба: "Мій брат є керівником..."

Лексема являтися в сучасній літературній мові вживається тільки в значенні "ввижатися уві сні, під час марення", вимагаючи давального відмінка (кому?). "У сні мені явились дві богині" (Іван Франко).

Цитрин – цитрина

Розрізняються значенням.

Цитрин – прозорий різновид кварцу жовтого кольору.

Цитрина – цитрусове дерево і його плоди; лимон.

Хор – хори

Мають також семантичні відмінності.

Хор – співочий колектив, який разом виконує вокальні твори. Уславлений хор.

Хори – відкрита галерея, балкон. Співати на хорах.

Двобічний – двосторонній

У більшості значень уживаються паралельно (з переважанням першого) зі словами: зв'язок, радіозв'язок, килим, насос, процес, шов, забудова вулиці, техніка ткання, запалення легень (легенів), покриття, свердло.

Тільки двосторонній уживається тоді, коли воно стосується двох сторін у значенні "особа, група осіб, організація тощо, які протиставляються в певному відношенні іншій особі, особам, організації". Сполучається зі словами: договір, угода, домовленість, співробітництво, відносини, взаємини, стосунки, зустрічі, міжнародні зв'язки, обов'язки, переговори.

Плече друга чи другове?

Трапляються звороти, де родовий відмінок означає належність якоїсь речі комусь або чомусь: щоденник дочки, мундир офіцера, плече друга. Однак в аналогічних випадках українська класика й народне мовлення частіше вживають конструкції з присвійним прикметником: "Отцева і материна молитва зо дна моря верне" (Матвій Номис), "Подай-но йому Петрову свитку" (Степан Васильченко), "У бою Андрієві так любо відчувати другове плече" (Володимир Сосюра).

Природніше звучить: "Тарасова гора", ніж "гора Тараса", "Треба берегти пташині гнізда", ніж "гнізда птахів".

Але в діловому листуванні, що потребує точного означення, іменник-прізвище ставлять у родовому відмінку: майно Федченка, справа Камінчука. Цей відмінок зберігаємо й тоді, коли є кілька однорідних членів речення: "Твори Шевченка, Франка, Лесі Українки становлять золотий фонд нашої літератури" (з газети). А також коли до прізвища додають ім'я або епітет ("Новели незабутнього Григора Тютюнника"), чи присвійний прикметник буде важкий на вимову, наприклад: "Повісті Квітки-Основ'яненка", а не "Квітчині-Основ'яненкові повісті".

Обходити – не обходити

Обходити. Переносно – "стосуватися", "цікавити". "Кого то обходить, що ми їмо, що варимо, чи ситі, чи голодні?" (Іван Франко).

У сучасній літературній мові це дієслово переважно виступає із заперечною часткою не, якщо йдеться про байдужість особи до якоїсь обставини чи дії іншої особи, іноді – про демонстративну незацікавленість.

Викликати – спричиняти

Слово спричиняти відрізняється від свого синоніма викликати тим, що пов'язане з негативними наслідками. Отже, кажуть спричинити хворобу, спалах епідемії, невдоволення, протест, спротив, але тільки викликати (наголос на першому складі) овації, захоплення (захват), почуття гордості, сміх, радість. Розглядувані дієслова, як правило, поєднуються з безприйменниковим орудним відмінком. Спричиняти зрідка також уживають з родовим відмінком іменників та прийменником до. Нині така сполучуваність сприймається як порушення літературної норми. Порівняймо: "Це свідчить про низьку компетентність кадрів на місцях, що й спричиняє невдоволення" (з журналу) і ненормативний вислів: "Це спричинило до політичних помилок" (з газети).

Виставка-продаж – музей-садиба – місто-герой

Як узгодити в роді прикметник, займенник або дієслово минулого часу зі своєрідними складними словами, утворюваними двома іменниками? Вживаючи сполучення типу планета-гігант, поема-спогад, конкурс-вікторина, слід мати на увазі, що на першому місці звичайно стоїть іменник, значення якого мислиться дещо ширше, загальніше порівняно із значенням другого компонента. Другий компонент – то іменник-уточнення. Він нагадує прикладку. Провідне за значенням слово нерідко поєднується з різними іменниками. Виставка-огляд, виставка-продаж, музей-квартира, музей-садиба, школа-інтернат, школа-комплекс тощо. Рід узгоджуваних слів (прикметника, займенника, дієслова минулого часу) визначає іменник ширшого, загальнішого значення. Напр.: "Затишний музей-садиба Чехова в Криму приваблює багатьох відвідувачів" (з газети), "Народний театр-студія має своїх прихильників (з газети). Зрідка провідне за значенням слово у складному найменуванні стоїть на другому місці. "Нещодавно в селі Березняках відкрився кімната-музей образотворчого мистецтва" (з газети). Можна помітити, що деякі іменники, передуючи провідному за значенням слову, мають тенденцію не відмінюватися. Приміром, "Ту повість надруковано в останній "Роман-газеті", "На уроці діти працюють з текст-картою"

***********************************