Не виручка, а виторг

Дієслова підозрівати, підозрювати (запідозрювати) означають “припускати, що хтось учинив недобре”. Наприклад: “- Дорогий мій, я давно вже виріс з того віку, щоб мене в чомусь підозрівали” (Григорій Тютюнник), “Його, здається, підозрювали у зраді” (Юрій Смолич). Але в сучасному мовленні цим словам часто надають невластивого значення: “Він не підозрював того, що його “Світлана” (моточовен) уже розвила найвищу швидкість” (з газети). Тут нема кого чи чого підозрювати в чомусь, а тому треба вдаватися до інших українських висловів: гадки не мати (“Не журиться Катерина і гадки не має” – Тарас Шевченко), на думку не спадати (не приходити, не спливати, не навертатися) тощо. “Учителеві й на думку не спадало, що на таке здатні його учні” (з газети).

Не в “своєму амплуа” також іноді виступають іменник виручка та дієслово виручати. “Останніми днями в нього добра виручка. Серед мідяків і срібла виблискують три золоті п’ятірки” (Анатолій Шиян), “Від продажу овочів та фруктів фермер виручив чималі гроші” (з газети).

Слова виручати, виручити, виручання, виручка передають той самий зміст, що і їхні синоніми визволяти, визволити, врятувати, допомогти, визволення, порятунок, допомога, підмога, тобто – “виводити (вивести) когось із скрутного чи небезпечного становища (стану); ставати (стати) в пригоді; відвернути лихо, біду.” “Виручили його цього разу прудкі ноги. Втік” (Іван Цюпа), “Виручатимемо друга” (з розмови).

Коли ж ідеться про торговельні справи, кошти, що їх одержали від продажу чогось, то тут виручка і виручати не підходять, слід шукати інших слів, які є в нашій мові. Це передусім вторгувати, вторговані гроші, виторг: “... не так тим виторгом, мабуть, як тим, що всі його горнята отак малиново гудуть” (Ліна Костенко). Запитувати годиться “У вас який виторг?”, а не “У вас яка виручка?”

Дієслово опановувати теж не завжди застосовують доречно. Візьмімо такі речення: “Транспортники вже опанували додаткові тролейбусні маршрути” (з газети), “Опановують нові родовища” (з радіопередачі). У цих реченнях варто було б поставити слово освоювати, хоч мовиться, власне, про одне й те ж саме – “робити придатним для використання”. Вживаючись як синоніми, опановувати та освоювати в деяких випадках мають однакову лексичну сполучуваність. Тому можна сказати опанувати професію, справу, зброю, техніку й освоїти професію, справу... Але є тут і відмінності. Так, для опановувати типове поєднання з іменниками мова, наука, майстерність. А освоювати у сполуках з цими словами не трапляється. Та загалом дієслову освоювати властива ширша сполучуваність, ніж опановувати. Освоювати виробництво, випуск, потужності, кошти, землі, родовища й т. ін.

***********************************

Збігатися чи співпадати?

Дієслово збігатися, крім прямого значення, використовується і в переносному – “бути спільним, тотожним; відбуватися одночасно з чимось”. “Щодо цього погляди Антоновича цілком збігалися з поглядами комбата” (Олесь Гончар), “Яків ловив себе на тому, що його думки про економію збігалися з думками старшого брата” (Михайло Стельмах).

Проте досить часто, надто в усному мовленні, замість збігатися невиправдано вживають співпадати. “Позиції багатьох депутатів співпадають” (з виступу на сесії парламенту). Це дієслово, яке Борис Антоненко-Давидович назвав недоладним, а Олександр Пономарів – покручем, не фіксує в своєму реєстрі жоден сучасний словник. Не має підстав і перспектив набути прав громадянства в українській літературній мові й дієслово співставляти – невдала калька з російського сопоставлять. Треба пам’ятати, що наша мова виробила словотворчу модель, де префікс спів- (як відповідник старослов’янському со-) є переважно в назвах осіб, котрі з кимось щось роблять, чи дій, спрямованих на це. Наприклад: собеседник – співрозмовник, сотрудник – співправцівник, содоклад – співдоповідь, сострадать – співчувати. Російські лексеми з префіксом со-, які передають інші значення, перекладаються й іншими відповідниками: соблазнитель – спокусник, сознание – свідомість, соперник – суперник, сопоставлять – зіставляти, порівнювати. Отже, не співставляти факти, а зіставляти, порівнювати.

До того ж давні українські слова збігатися і зіставляти обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність.

***********************************